Військово-морські міражі
Швидше за все, проект російського авіаносця так і залишиться ескізомРосійське міністерство оборони переймається тим, щоб поставити до 2025 року на озброєння Військово-морського флоту два нових вертольотоносця. Щоб довести всьому світові, що ми, мовляв, і без французьких «Містралів» пречудово обійдемося. А на ремонт і модернізацію авіаносця «Адмірал Кузнєцов» вже виділено кругленьку суму в 50 млрд рублів, причому з березня до червня сума зросла у 2,5 рази. Судячи з усього, нові вертольотоносці будуть називатися універсальними десантними кораблями «Прибій» і будуть здатні нести вертольоти Ка-52К. Однак залишається питання, наскільки вони будуть дешевші за «Містралі», що так і не допливли до російських берегів. А кожен французький вертольотоносець, нагадаю, коштував 600 млн євро.
Якщо російські вертольотоносці будуть не дешевші за «Містралі» (а щось підказує, особливо з огляду на корупційні апетити російського ВПК, що дешевші за французькі вертольотоносці вони не будуть) і будуть подібні до них, то вони виявляться настільки ж марними. Самостійно «Містралі» можуть здійснювати лише висадку або евакуаційну місію на узбережжі, що не має сильної протикорабельної та протиповітряної оборони. Але така операція цілком під силу й сучасним десантним кораблям, які в кілька разів дешевші за «Містралі». У разі ж, якщо узбережжя має серйозну оборону, туди все одно доведеться направляти ударний авіаносець, який в кілька разів дорожчий за «Містраль».
Це, власне, підтвердив досвід кампанії НАТО проти Каддафі. Спочатку думали обійтися одними «Містралями», але в підсумку довелося гнати до берегів Лівії повноцінний ударний авіаносець «Шарль Де Голль». Сам «Містраль» був тупиковою гілкою розвитку французького військового суднобудування. Хотіли отримати відносно дешевий аналог авіаносця, здатний виконувати приблизно ті самі завдання. На практиці виявилося, що за своїми функціями «Містраль» швидше подібний до великого десантного корабля або великого протичовнового корабля, тільки коштує в кілька разів дорожче. Але за такою ціною «Містралі» не потрібні ні французькому, ні іншим флотам. Не можна також виключити, що в проект «Містралів» від самого початку було закладено корупційну складову, за принципом: чим більша ціна, тим більший відкат. Якщо російський вертольотоносець мислиться як повний аналог «Містраля», як про те заявляє російське Міністерство оборони, то відкати там теж можуть бути закладені у вартість від самого початку.
Але Шойгу і російські адмірали йдуть далі. Вони хочуть, щоб в російському військово-морському флоті все було по-дорослому, як у великих морських держав. І тому замахнулися на повноцінний ударний авіаносець з атомною енергетичною установкою, контракт на будівництво якого збираються підписати наприкінці 2025 року й побудувати до 2030 року. Криловський державний науковий центр, що займається проектуванням військового суднобудування, вже оголосив про розробку важкого авіаносця проекту 23000Е «Шторм» водотоннажністю до 100 тисяч тонн, здатного нести авіагрупу з 80-90 літаків та вертольотів. Візьмемо для порівняння американський атомний ударний авіаносець «Джеральд Р. Форд», який було буквально нещодавно, 31 травня 2017 року, введено до складу ВМС США. Його повна водотоннажність становить 98 425 т, і він здатний нести авіагрупу з понад 75 літаків та вертольотів. «Джеральд Р. Форд» обійшовся американській скарбниці в 12,8 млрд доларів. Ще 4,7 млрд доларів «з’їли» дослідження й науково-технічні розробки, пов’язані з проектуванням та будівництвом авіаносця. Наївно думати, що російський авіаносець аналогічного типу буде коштувати набагато дешевше. Контракт на будівництво «Джеральд Р. Форда» на суму в 5,1 млрд доларів було підписано 10 вересня 2008 року з компанією Northrop Grumman Shipbuilding. Однак ще з 2005 року ця компанія вела підготовчі роботи до будівництва авіаносця, уклавши на ці цілі контракт на 2,7 млрд доларів. Ця сума, між іншим, більш ніж удвічі перевершує ту, яку було виділено на ремонт і модернізацію «Адмірала Кузнєцова». Таким чином, від часу укладення першого контракту й введення корабля в дію минуло близько 12 років. Наскільки можна зрозуміти, жодних підготовчих робіт для будівництва російського авіаносця ще не проводилося, оскільки принципове рішення про його будівництво ще не ухвалено. На разі є лише кілька альтернативних ескізних проектів.
З урахуванням того, що російський військовий бюджет, згідно з оцінкою Стокгольмського інституту дослідження проблем світу, 2016 року склав 69,2 млрд доларів, тоді як американський — 611 млрд доларів, навіть припущення, що російський авіаносець, як і «Джеральд Р. Форд », вдасться ввести в дію за 12 років, виглядає занадто оптимістичним. Адже в цьому разі щорічно доведеться витрачати в середньому на будівництво та проектування авіаносця близько 1,45 млрд доларів, або близько 2,1% всього військового бюджету, тоді як американці на «Джеральда Р. Форда» в середньому щорічно витрачали лише 0,24 % від рівня військового бюджету 2016 року. Враховуючи інші військові витрати Росії, зокрема на мілітаризацію Криму й на війну на Донбасі, за 12 років атомний ударний авіаносець вона побудувати точно не зможе. Тим паче що досвіду будівництва таких кораблів не має. Якщо рішення про будівництво авіаносця все ж буде ухвалено, то процес будівництва розтягнеться років на 25. І авіаносець введуть в експлуатацію 2050 року, морально застарілим і невідомо в якій геополітичній обстановці. Та головне в тому, що військового сенсу цей авіаносець не матиме. Основна зброя авіаносця — це його льотчики. А в Росії — дефіцит льотчиків, які вміють сідати на авіаносці. Це довів і похід «Адмірала Кузнєцова» до Середземного моря, коли два літаки з півтора десятків було втрачено під час посадки через помилки пілотів. Японці ж не від хорошого життя прийшли до використання камікадзе. Просто 1944 року у них майже не залишилося льотчиків, які вміють сідати на авіаносці. Оскільки «Адмірал Кузнєцов» буде невідомо скільки років ремонтуватися, а інших авіаносців у Росії немає, незрозуміло, де і як будуть готувати льотчиків для майбутнього авіаносця. Одних тренажерів тут явно недостатньо. Тому, навіть якщо б російський авіаносець було колись побудовано, цілком могла скластися ситуація, що нікому було б піднімати з нього літаки, а найголовніше — садити туди ж. Швидше за все, проект російського авіаносця так і залишиться ескізом. Якщо ж до реалізації проекту все ж дійде, то це буде всього лише засобом розпилу сотень мільярдів рублів бюджетних грошей.