Ваші мертві обрали мене.
Джеймс Мейс, американо-український історик, політолог, дослідник голодомору в Україні

Володимир Путін: промова ні про що

Про виступ на засіданні Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» у Сочі
23 жовтня, 2017 - 10:45

Президент Росії Володимир Путін говорив досить довго, але примудрився не сказати нічого по суті. Він вкотре дорікнув Заходу у «подвійних стандартах», згадавши про розвал СРСР як про найбільшу геополітичну катастрофу: «У ситуації з Каталонією ми побачили одностайне засудження прихильників незалежності Євросоюзом і цілою низкою інших держав. Ви знаєте, в зв'язку з цим не можу не відзначити: раніше треба було думати про це. Що, ніхто не знав про подібні протиріччя, що тривають століттями всередині самої Європи? Знали ж бо, правда? Знали. Однак свого часу фактично вітали розпад цілої низки держав у Європі, не приховуючи радості з цього приводу. А навіщо ж потрібно було так бездумно, виходячи з поточної політичної кон'юнктури і бажання догодити - прямо скажу - «старшому братові» з Вашингтона, беззастережно підтримувати відділення Косова, провокуючи подібні процеси в інших регіонах Європи, та й у світі? Нагадаю, що, коли Крим, наприклад, так само оголосив про свою незалежність, а потім і в результаті референдуму про приєднання до Росії, ось вже чомусь це не сподобалося. А тепер ось, будь ласка, - Каталонія».

Російський президент забув тільки про невелику різницю між референдумами в Криму і в Каталонії. От якби, наприклад, Франція підтримала каталонських сепаратистів, ввела б у Барселону «ввічливих чоловічків», які оточили б будівлю каталонського парламенту, змусили б депутатів ухвалити закон про референдум, а потім контролювали б проведення голосування і підвели б підсумки, за якими в референдумі брало участь 90% виборців і 95% проголосували за незалежність (варіант - за приєднання до Франції), - ось тоді б референдум у Каталонії був би точнісінько кримським «референдумом».

А в російській окупації і анексії Криму, на думку Путіна, винен виключно Захід: «Виникли заворушення, підтримані і Сполученими Штатами (і фінансово, і політично, й інформаційно), і Європою в повному обсязі. Підтримали антиконституційне захоплення влади, криваве, між іншим, з жертвами, довели справу в підсумку до війни на південному сході України, Крим оголосив про свою незалежність і приєднання до Росії, і ви вважаєте, ми винні в цьому? Ми, чи що, довели до антиконституційного перевороту?». Загалом, всі держави в світі, і сусідні з Росією, і більш віддалені, винні лише в тому, що путінській Росії дуже хочеться їсти, тобто приєднувати до себе ті чи інші території на пострадянському просторі. А вже про те, що жертви в ході «Революції гідності» були майже виключно серед протестувальників, російський президент вважав за краще забути.

Путін прямо заявив, що не збирається повертати Україні Донбас, але обґрунтував цю позицію досить оригінально: «Якщо дати можливість до розв’язання політичних питань, до розв’язання питання про надання цим територіям особливого статусу відповідно до закону, який прийнятий Радою і зараз продовжений на рік, якщо не ухвалити закон про амністію, якщо не зробити всього цього, то закриття кордону між Росією і невизнаними республіками призведе до ситуації нарівні з Сребреницею. Там просто буде різанина влаштована. Ми цього не зможемо допустити і ніколи не допустимо». Яким чином закриття російського кордону з окупованою ж Росією частиною Донбасу пов'язано з можливістю геноциду, подібного до того, що творили боснійські серби в Сребрениці, Путін не пояснив. Беззаконня на Донбасі якраз чинять сепаратисти, серед яких чимало відверто кримінальних елементів. Можна згадати вбивства ними беззбройних українських патріотів ще на ранній стадії російської агресії.

Характеристику Симона Петлюри як «людини нацистських поглядів» і «антисеміта, який винищував євреїв під час війни», залишимо цілком на совісті неосвічених спічрайтерів російського президента. Зрозуміло, антисемітом соціаліст Петлюра, в уряді якого були міністри-євреї, ніколи не був. Схоже, в цьому випадку Путін був упевнений, що Симон Васильович, як і Бандера, діяв у роки Другої світової війни, а не був убитий радянським агентом ще в 1926 році. І трагікомічно звучить путінське визнання в любові до українського народу: «Ми любимо Україну, і український народ дійсно я вважаю братнім, якщо взагалі не одним, не частиною російського народу». Тут пригадується давній анекдот радянських часів. Росіянин та болгарин (варіант: угорець, поляк чи інший представник соцкраїн Східної Європи, а також Куби) знаходять скарб. Росіянин каже: «Розділимо по-братськи». Болгарин: «Ні, краще порівну». Україну Путін сприймає тільки як повністю залежну від Росії державу і в іншій якості відмовляє їй у праві на існування.

Щодо кризи на Корейському півострові, пов'язаної з ракетно-ядерною програмою Північної Кореї, Путін заявив, що «розв’язувати цю проблему, безумовно, потрібно шляхом діалогу, а не заганяти Північну Корею в кут, не загрожувати застосуванням сили, не опускатися до відвертого хамства і лайки. Подобається це чи не подобається, подобається комусь північнокорейський режим чи не подобається, не можна забувати, що Північна Корея - це суверенна держава». Правда, Володимир Володимирович не пояснив, яким чином можна вести діалог з диктатором, який всі спроби діалогу відкидає, і як можна досягти з ним такої угоди про ліквідацію північнокорейської ракетно-ядерної програми, виконання якої можна було б реально перевірити. Але для Путіна головне - це суверенітет держави, а те, наскільки ця держава порушує міжнародне право, - це справа десята. І суверенітет Кім Чен Ина Путін захищає так зворушливо тільки тому, що сподівається: якщо вже з приборканням Північної Кореї у США і світової спільноти нічого не вийде, то Росію і поготів ніхто не змусить піти з Донбасу і Криму і не змусить проводити чесні вибори. Ведучий дискусії Федір Лук'янов улесливо зауважив: «Ось все-таки мав рацію Герхард Шредер, коли сказав, що Путін - це демократ чистої води». І Володимир Володимирович охоче підтакнув: «Правильно, правильно він говорив». Ось тільки боюся, мало хто із західних політиків з таким визначенням погодиться, за винятком тих з них, хто, подібно до Шредера, давно вже перебуває на утриманні у Кремля. І хоча Володимир Володимирович кокетливо уникнув відповіді на запитання ведучого, чи збирається він знову балотуватися на президентських виборах, весь дух його виступу доводить, що Путін збирається царювати ще дуже довго.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments