Демократія - це коли два вовки і ягня голосують щодо обіднього меню. Свобода - це коли добре озброєнне ягня оспорює результат такого голосування
Бенджамін Франклін, один із засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець, масон

Випрати шубу, не замочивши вовни

Чому російські опозиціонери не можуть заявити: «Наша країна вчинила неправильно з Кримом і має бути покарана за це»
23 лютого, 2018 - 17:50

В російському секторі інтернету уже не перший рік ходить жарт: «Як відрізнити російського ліберала від «ватника»? Потрібно запитати, чий Крим. Відповідь вони дадуть однакову, але ліберал при цьому зніяковіє».

Звичайно, тут існує певне перебільшення – сарказм є сарказм. І все ж російським лібералам у такій ситуації важко позаздрити. Схвалювати захоплення Криму і російську агресію на Донбасі було б не тільки аморально, але й просто нерозумно – на цьому терені занадто велика конкуренція. А засуджувати те й інше було б політичним самогубством – росіяни занадто високо цінують успішне захоплення чужої території. Ось і доводиться здійснювати логічні кульбіти в дусі «з одного боку, не можна не визнати, але з іншого боку, не можна не зізнатися». Достатньо згадати головного російського опозиціонера Олексія Навального з його «небутербродом».

В останні дні популярна серед російської гламурної фронди кандидат у президенти країни Ксенія Собчак пішла ще далі. Перепрошую за довгу цитату:

«Там живуть росіяни, люди, які підтримують приналежність Криму до Росії. Ми повинні це врахувати. Щоб вирішити цю проблему, я бачу тільки один шлях – міжнародний референдум, у якому візьмуть участь всі люди, які проживають в Україні, і всі люди, які проживають у Росії – всі разом – про статус Криму. На референдумі буде три питання: чи має Крим бути незалежним, бути частиною Росії, або частиною України».

Як би ми не ставилися до Собчак, але вона – російський політик і має враховувати настрої свого електорату. І вона, подібно до свого конкурента Навального, опиняється перед завданням, обійти яке неможливо: випрати кримську шубу, не замочивши російської вовни. Інакше кажучи, вирішити кримське питання таким чином, щоб не постраждала гордість Росії, яка уявляє себе великою державою.

На жаль, це завдання в принципі нерозв'язне. Мабуть, висловити справжнє дао було б набагато простіше.

Річ у тім, що практично всі політики, які торкаються у своїх промовах кримського питання, говорять не про це. Адже питання не у Кримі, не в Донбасі, не в Україні і не в Росії. Всі вони мають значення, але всі вони є лише частинами світу. А частина не може бути важливішою за ціле. Отже, на першому місці все ж стоять мир і безпека на планеті Земля, простіше кажучи, недопущення нової світової війни.

Так, питання «Чий Крим?» є важливим. Але набагато важливіше інше питання: «Чи можна безкарно порушувати принцип недоторканності кордонів?». Це питання стосується всього світу: якщо щось можна, то всім, якщо чогось не можна, то нікому. Якщо ж хтось робить те, чого не можна, тоді його має бути покарано.

Аналогія з людським суспільством тут, звичайно, кульгає. Відносини між людьми регулюються законами, відносини між державами – ні. Не існує такої сили, яка стояла б над державами і могла примушувати їх до дотримання своїх законів. Ані колишня Ліга Націй, ані нинішня ООН не змогли стати такою силою. Але якщо відволіктися від цієї обставини, то провести таку аналогію все ж варто було б – вона здатна багато що прояснити.

Припустимо, якась людина скоїла злочин, наприклад, вбивство. Держава за допомогою суду встановлює її провину і призначає покарання. Навіщо? Хіба убитого це воскресить? Ні, не воскресить – але вбереже інших від його долі. Адже акт правосуддя демонструє всім членам суспільства: не можна вбити і залишитися безкарним.

Подібним чином відбувається і в міжнародних відносинах. Той, хто порушує загальноприйняті правила, має бути за це покараний, інакше порушувати їх стануть всі. І так само сенс покарання – це в першу чергу урок для решти. «Тебя посодют – а ты не воруй!».

Хіба на нашій планеті мало суперечливих територій – або таких, які при найменшій можливості стануть такими? Згадаймо і Косово, і Ельзас з Лотарингією, і Північний Кіпр, і Північну Ірландію, і Карабах, і Південні Курили, і Калінінградську область... Невеликий поштовх – і ціна цих суперечок стане вимірюватися в тисячах і десятках тисяч людських життів.

Щоб цього уникнути, потрібно покарання для порушників правил.

Ось чому будь-яке рішення кримського питання, прийнятне для Росії, вже в силу цього є неприйнятним для решти світу. Якщо можна насильницьким шляхом захопити чужу територію, покористуватися нею і зрештою, що називається, зберегти обличчя – де ж непорушність кордонів? І чому те, що було скоєно один раз, не можна зробити і вдруге, і втретє, і вчетверте? Всі ми пам'ятаємо 1990 рік, коли Ірак на чолі з Саддамом Хусейном захопив Кувейт. Реакція тоді пішла дуже жорстка, і не сказати, щоб приємна для Іраку.

Економічні санкції, застосовані 2014 року і пізніше проти Росії, призначені для тієї ж мети – пояснити всьому світові: «Так робити не можна!». На жаль, поки що навіть сама Росія не засвоїла цей урок. І жодна політична сила, яка прагне щось означати в загальнонаціональному масштабі, не може відкрито говорити про цей урок.

Ані Олексій Навальний, ані Ксенія Собчак, ані ще будь-хто з російських опозиційних лідерів не можуть привселюдно заявити: «Наша країна вчинила неправильно і має понести покарання за це». Точніше, теоретично вони могли б це заявити, але тоді вмить втратять усіх своїх прихильників. Від політиків, які прагнуть щось означати в своїй країні, було б щонайменше дивно очікувати подібних кроків. Для таких фігур існує дуже вузький коридор можливостей. Теоретично можуть існувати і політики іншого типу, але їм доводиться враховувати, що їх час ще не настав.

У головному ж Путін, Собчак, Навальний, Грудинін та інші з огляду на своє положення мають враховувати: оскільки Росія хоче бути імперією, остільки вона нехтує загальноприйнятими правилами. Це унеможливлює діалог як з Україною, так і з рештою світу.

А провина це чи біда Росії, нехай кожен вирішує сам.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments