Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

Як Парвус із Троцьким революцію робили

На російському ТБ
20 листопада, 2017 - 10:14

До 100-річного ювілею російської революції два головних російських телеканали випустили два ударних серіали - «Троцький» Володимира Хотиненка на «Первом канале» і «Демон революції» Олександра Котта – на «России 1». Останній розповідає про творця теорії «перманентної революції», російського і німецького соціал-демократа Олександра Парвуса (Гельфанда) (Федір Бондарчук), який у роки Першої світової війни у співпраці з німецьким генеральним штабом брав участь у фінансуванні російської опозиції, зокрема більшовиків.

Євген Миронов, який грає Леніна, зізнався, що бачив у своєму персонажі риси Навального, тоді як Бондарчук, за його твердженням, у чомусь копіював Березовського. І глядач, за режисерським задумом, має радіти, коли в фіналі Ленін банально «кидає» Парвуса, який мріяв про значну роль у російській революції, що перемогла, і про пост міністра фінансів у першому радянському уряді. Принаймні одного біса, причому більшого, ніж Ленін і до того ж такого, що представляє «світову закулісу», Росія була позбавлена. Герой Бондарчука виступає в ролі диявола-спокусника, спокушаючи Леніна німецькими грошима для російської революції. В одній із документальних вставок-коментарів у серіал підкреслюється: «Зате війна викликала радість національних окраїн як шанс домогтися незалежності». І взагалі в серіалі всіляко підкреслюється руйнівна роль національних рухів у справі падіння Російської імперії і їх використання німецької агентурою. Уособленням падіння «націоналів» служить у серіалі естонський соціал-демократ Олександр Кескюла (Юрій Уткін), який тісно співпрацює з німецькою розвідкою. Глядачів намагаються переконати, що жодних реальних сил за цими рухами не було і вони могли існувати, як і більшовики, тільки на іноземні гроші.

Леніна в серіалі лають менше, оскільки він традиційно сприймається як національний лідер, та до того ж переграв Парвуса. У «Демоні революції» Ілліч прямо заявляє, що хоче процвітання Росії. Протистоять же Парвусу благородні офіцери російської контррозвідки Олександр Балуєв (полковник Туркестанов) і Максим Матвєєв (ротмістр Мезенцев), зрозуміло, на кого схожі, та ось біда такі, що не встигли запобігти революції. Хороша гра Федора Бондарчука і Євгена Миронова багато в чому компенсує штучність і антиісторичність сценарію. Тому на тлі абсолютно провального «Троцького» «Демон революції» виглядає відносно непогано.

У фільмі Хотиненка підлеглі Леніну більшовики мають розвинену підпільну мережу за межами Росії і в змозі ліквідувати в Швейцарії поліцейських агентів, а також контролювати доставку транспортів зі зброєю. І взагалі у фільмі дії більшовиків більше нагадують дії американських гангстерів 20-х років. У реальності в період Першої світової війни ніяких таких можливостей у Леніна і його соратників, що ледь зводили кінці з кінцями, не було. Подібна всемогутність більшовиків знадобилася авторам фільму для того, щоб показати, чому всі німецькі гроші пішли саме на їхню підтримку. Здатність чинити розправу над «зрадниками»-перебіжчиками в Європі радянські каральні органи - ОГПУ і НКВД отримали тільки в 1930 роки.

У фіналі героя Балуєва, полковника Василя Туркестанова, вбиває в липневі дні 1917 року один з поплічників революціонерів з явним кримінальним минулим, якого колись полковник заарештовував. Ця сцена, очевидно, символізує неминучу загибель старої Росії і тих сил, які тільки і могли протистояти «світовій закулісі». Реальний полковник Василь Георгійович Туркестанов, колишній начальник контррозвідувального відділення Головного управління Генерального штабу, був розстріляний у 1937 році.

«Троцький» - серіал вкрай еклектичний. Костянтин Хабенський, який цілком карикатурно і шаржовано зіграв Троцького в серіалі «Єсенін», продовжив цю лінію і в новому серіалі. Карикатурний і недоладний Троцький, напевно, був би доречний у комедії «чорного гумору». Однак у фільмі Котта все відбувається начебто всерйоз, і недоладний головний герой просто руйнує дію. Щоправда, «Троцький» динамічніший за «Демона революції» і більше побудований на комп'ютерних спецефектах, що приваблює молодь. Промови Троцького звучать так, що викликають сміх, хоча прототип був першокласним оратором, а тут говорить бездушними штампами, які ні в революцію, ні в бій нікого не поведуть. І Лев Давидович у фільмі сам уподібнює себе Богу. А наглядач Микола Троцький (Сергій Гармаш) пояснює йому, що неможливо панувати над людьми, залишаючись для них людиною, і управляти можна тільки страхом. Оскільки Гармаш явно переграє Хабенського, Лев Бронштейн знову-таки виглядає смішно. А коли герой бере собі прізвище Троцький, він, згідно з режисерським задумом, одночасно приміряє на себе принципи, висловлені героєм Гармаша.

А ще Троцький - сексуальний гігант, оточений, як і належить дияволу, сонмом коханок-відьом. «Він мав весь цей чортів світ!» - зізнається одна з коханок Троцького, яка за сумісництвом стала коханкою його вбивці.

«Поняття батьківщини застаріло», - говорить Троцький. І ось цього вигаданому Троцькому творці серіалу пробачити не можуть. Від Сталіна (Орхан Абулов) Троцький, як вважають автори фільму, відрізняється тільки тим, що творив терор і беззаконня в ім'я ідеї, тоді як Сталін діє лише у власних інтересах, творячи те ж саме. Цю думку озвучує вбивця Троцького Джексон-Меркадер (Максим Матвєєв), що одягає маску Смерті. Сталін - Голем Троцького, що знищує свого творця. Це вже сам Троцький говорить. У серіалі настирливо повторюється мексиканський карнавал, але персонажі фільму на карнавальних не схожі. Троцький же, точно знаючи, що Джексон - агент Сталіна і його вбивця, свідомо йде назустріч смерті, провокує Джексона, б'ючи його і називаючи боягузом, а потім дбайливо повертається до нього спиною і залишає поруч з висячим на стіні льодорубом. Адже диявол тепер - Сталін.

Ленін же (Євген Стичкін) на тлі диявола Троцького виглядає майже пристойною людиною, хоча і досить комічною. Він жене від себе спокусника і боїться його, тоді як у результаті Троцький прокладає Леніну дорогу до влади. У фільмі всіляко підкреслюється, що Троцький, а не Ленін був вождем Жовтневої революції.

Упродовж дії Троцького не раз намагаються застрелити, але ніхто з убивць не може витримати його диявольського погляду. Тому успішний тільки Джексон, який вдарив ззаду, та й то буквально на прохання самого Льва Давидовича. Водночас, не покладаючись тільки на силу погляду, Лев Давидович одного разу затуляється від чергового нападника... власним сином. Але ж не скажеш що негідник, оскільки персонаж цілком інфернальний, а до них людські категорії начебто не застосовні.

Примітивний символізм фільму часом дратує, що, ймовірно, є наслідком настільки ж примітивно написаного сценарію. За сюжетом Парвус (Михайло Пореченков), який у фільмі Котта вкрай невиразний і не витримує жодного порівняння з Бондарчуком, у Хотиненка, в свою чергу, спокушає Троцького і за допомогою німецького уряду отримує гроші на його розкрутку як майбутнього руйнівника Росії, з якою Німеччині незабаром доведеться воювати .

Справа, нагадаємо, відбувається в самому початку XX століття. На революцію в Росії Парвус просить і, як можна зрозуміти, отримує фантастичний мільярд марок. До історії це, зрозуміло, жодного стосунку не має, зате відображає ідею фільму про те, що революція в Росії - результат підступів іноземних держав. Загалом Парвус народив і розкрутив Троцького, а Троцький народив Жовтневу революцію. За великі гроші будь-яку революцію можна зробити, а творці її - огидні. По-іншому на російському телебаченні бути не може.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments