Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже
Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, представникі культурного руху шістдесятників, Герой України

Знаряддя гібридної війни

Російські сили спеціальних операцій...
2 березня, 2021 - 10:11

Володимир Путін привітав військовослужбовців і ветеранів російського спецназу з професійним святом — Днем Сил спеціальних операцій, що був запроваджений 27 лютого 2015 року — на честь російських спецназівців, які роком раніше захопили Крим. Тому в народі цей день називається «Днем чемних людей», або «Днем зелених чоловічків». У російських ЗМІ не приховувалося, що дата свята була безпосередньо пов’язана з окупацією Криму. Саме рано вранці 27 лютого 2014 року російський спецназ у Сімферополі зайняв будівлі органів влади Автономної Республіки Крим у складі України. Загарбники були в уніформі без знаків розрізнення і з автоматами Калашникова, снайперськими гвинтівками СВД і гранатометами РПГ.

В Україні ж на противагу «Дню зелених чоловічків» 26 лютого було оголошено 2020 року Днем опору окупації Автономної республіки Крим і міста Севастополь, який відзначатиметься аж до повернення Криму Україні. Саме 26 лютого 2014 року в Сімферополі прихильники Меджлісу кримсько-татарського народу й української Революції гідності провели демонстрацію на підтримку збереження Криму у складі України, намагаючись не допустити проведення сесії Верховної Ради Криму, на якій проросійські сили планували ухвалити рішення про проведення незаконного референдуму про статус Криму. Але будівля парламенту вже контролювався російськими військовими.

Паралельно проводилася проросійська демонстрація на чолі з нинішнім керівником російської адміністрації в Криму Сергієм Аксьоновим. У лавах аксьоновців були й російські військові, зокрема в цивільному. Було оголошено, що через відсутність кворуму в той день сесія не відбудеться. Тоді ж було прийнято рішення про захоплення наступного дня урядових будівель і про проведення сесії під дулами автоматів. Саме в ті дні в Криму з’явився Ігор Стрєлков-Гіркін та інші спецназівці, які воювали потім у Донбасі.

26 лютого 2015 року з’явився указ Володимира Путіна про День Сил спеціальних операцій, а наступного дня, 27 лютого, буквально поряд з Кремлем, вбили лідера російської позасистемної опозиції Бориса Нємцова. Замовники цього злочину досі не знайдені, але занадто багато чого вказує на те, що вони сидять у Кремлі. Цікаво, чи було призначення Дня сил спеціальних операцій заздалегідь синхронізовано з вбивством Нємцова, щоб у подальшому було зручніше залучати ветеранів сил спеціальних операцій до розгону мітингів позасистемної опозиції в річниці вбивства її лідера?

Путін, звертаючись до російських спецназівців, заявив: «Створення Сил спеціальних операцій стало відповіддю на виклики часу, на серйозні зміни в характері військових загроз і способів ведення збройної боротьби». Формально російські сили спецоперацій, у вигляді Управління спеціальних операцій, були створені 2009 року на базі військової частини № 92154, розташованої в закритому містечку Сенеж на території Солнечногорська в Московській області. Однак сама ця військова частина з’явилася ще 1999 року як Центр підготовки фахівців, підпорядкований ГРУ. Насправді ж спецназ ГРУ, так само як і спецназ повітряно-десантних військ (545-й полк) і бійці спецназу ФСБ і МВС, існують ще з радянських часів, і як саме всі ці структури називалися в різний час, принципового значення не має. Формально вони підпорядковувалися і підпорядковуються різним начальникам — начальнику Генштабу, начальнику ГРУ, директору ФСБ і його заступникам.

Але насправді без санкції Путіна жодна операція сил спеціальних операцій не проводиться. А здійснюють їх переважно за кордоном або в російських «гарячих точках» на Північному Кавказі. Російський президент пригрозив: «Сьогодні ми можемо з повною підставою сказати, що в Росії, у наших Збройних Сил є унікальні можливості для вирішення завдань особливої ??важливості та складності, є загартовані, випробувані бійці, готові діяти в нестандартній обстановці в будь-якій точці світу, якщо цього вимагають інтереси Батьківщини та її безпеки. Ви не раз доводили це, коли перемагали «не кількістю, а вмінням», завдавали разючих ударів по терористах, ризикували собою, щоб захистити мирних громадян». Ця заява передбачає, що рішення про те, як, коли, проти кого і за яких обставин застосовувати сили спеціальних операцій — це одноосібна прерогатива Кремля. Там дуже хочуть вірити, що, подібно до СРСР, Росія — це майже така ж наддержава, як США, і тому може поводитися на світовій арені як заманеться.

Так, у російських спецназівців, як і у їхніх радянських попередників, — багатий бойовий досвід. При цьому операції російських Сил спеціальних операцій, що прикриваються боротьбою з міжнародним тероризмом, дуже часто прямо суперечать всім нормам міжнародного права. Найгучнішою операцією спецназівців за радянських часів стало захоплення в грудні 1979 року президентського палацу в Кабулі та вбивство президента Афганістану Хафізулли Аміна. Останній, нагадаю, був союзником Москви, і його лікували радянські лікарі, які, разом з сім’єю Аміна, були вбиті під час штурму. Цікаво, що генерал-майор Василь Заплатін, радник при начальнику ГоловПУРу Збройних сил Афганістану, 1979 року охарактеризував Аміна як «вірного та надійного друга Радянського Союзу і всебічно підготовленого лідера Афганістану», що не завадило радянським спецназівцям «вірного і надійного друга» ліквідувати. Не більше законності було й у діях російських спецназівців у Криму в лютому — березні 2014 року, там, щоправда, обійшлося практично без жертв.

Але в подальшому в Кремлі, як здається, усвідомили, що лізти в усі «гарячі точки» у світі під своїм прапором спецназівцям досить ризиковано. Тому була створена Приватна військова компанія «Вагнера», яка фактично об’єднала більшість російських спецназівців. Найактивніше ця ПВК діяла в Сирії, доти, доки не була розгромлена американцями в бою під Хішамом у лютому 2018 року. Після цього залишки «вагнерівців» використовуються тільки в Африці, і не надто успішно. Досвід свідчить, що російські спецназівці діють успішно тоді, коли стикаються з порівняно слабким противником, на кшталт охорони палацу Аміна в Кабулі або сирійських повстанців. А також, звісно, тоді, коли їм не чинять опору, як це було 2014 року в Криму. Якщо ж російські Сили спеціальних операцій стикаються з опором потружних армій, підготовлених за стандартами НАТО, то зазнають поразки. Словом, молодець — на овець, а на молодця — сам вівця.

Газета: 
Новини партнерів