Зоряна подорож Серафима Саровського
Експансія казенного православ'я в Росії триває
Ще одним свідченням бездумного насадження його символів по всіх усюдах стала недавня відправка мощейСв. Серафима Саровського в космос разом з екіпажем космічного корабля «Союз МС-02» на МКС. Виявляється, командир екіпажу Сергій Рижиков служив псаломщиком у храмі Святого рівноапостольного великого князя Володимира в американському місті Х'юстон в 2014 році, поки був у США у відрядженні від Роскосмосу. Вдало поєднавши таким чином духовність з наукою і технікою. І ось тепер Рижиков не тільки взяв із собою на орбіту Євангеліє, а й закріпив під скафандром мощі преподобного Серафима Саровського. За його словами, після перебування в космосі мощі повернуться на Землю і будуть поміщені в храм Преображення Господнього в Зоряному містечку.
Але, боюся, командир екіпажу тут всієї правди не договорює. Насправді на землю повернуть тільки частину мощей. А інша частина залишиться на МКС. Адже Міжнародна космічна станція, як відомо, рано чи пізно завершить свою місію, і принаймні частина її фрагментів, не виключено, може потрапити в дальній космос. А разом з ними - і мощі Серафима Саровського. Оскільки вони нетлінні і ніякі космічні бурі і випромінювання їм не страшні, то рано чи пізно, можливо, через мільйони років, мощі православного святого потраплять в руки (лапи, щупальця тощо) ще невідомих нам інопланетян. І всі вонидивовижним чином відразу ж воцерковлятьсяв православ'я, та ще неодмінно московського зразка.
Думаєте, я говорю дурниці? В жодному разі. Кілька років тому мені довелося працювати у одного українсько-російського олігарха (тепер уже колишнього, оскільки розорився, причому, як здається, ще до анексії Криму та війни на Донбасі, з мільярдера перетворившись на простого мільйонера). Так ось, цей олігарх, гарячий поборник «русского мира», збирався воцерковити в Російській православній церкві Московського патріархату спочатку все населення Росії і України. Потім все інше населення Землі. Ну а коли торжество православ'я на нашій планеті буде забезпечено, треба буде, як він вважав цілком серйозно, прилучити до цінностей православ'я і всіх носіїв інопланетного розуму, якщо такі виявляться у Всесвіті. І навіть дуже хотів розробити якийсь алгоритм загального воцерковлення, але не встиг - гроші скінчилися.
Можливості Росії як держави, зрозуміло, не можна порівнювати з можливостями одного окремо взятого олігарха. У Росії православ'я давно вже, принаймні з воцаріння Володимира Путіна, знову стало державною релігією, якою воно було до 1917 року. Зараз РПЦ виконує ту ж функцію, яку виконував ідеологічний відділ ЦК КПРС, а православ'я замінює як державна ідеологія комуністичну ідеологію. Благо, багато в чому вони схожі. Адже марксизм, особливо в його радянській іпостасі, багато запозичив у християнства, зокрема моральний кодекс будівників комунізму. Ось тільки на відміну від християнства він обіцяв людям Царство Боже не на небі, а на землі, та ще за їхнього життя, в крайньому разі - за життя їхніх дітей. І до сих пір знаходяться мільйони, десятки мільйонів тих, хто вірить в цю утопію! Звичайно, різниця з КПРС у православної церкви все-таки є. За радянських часів ідеологічний відділ не тільки за ідеологію відповідав. Недарма секретар ЦК з ідеології був другою людиною в партійній ієрархії і офіційним наступником генсека в разі його смерті або усунення. Тоді у тих, хто відповідав за ідеологію, були реальні важелі влади і сама ідеологія була невіддільна від правлячої партії, яка була єдиною в країні. Зараз РПЦ, звичайно ж, безпосередньо при владі не перебуває, хоча діє з повного схвалення російського уряду. При цьому церковні ієрархи намагаються максимально розширити свій вплив у всіх сферах життя.
Зараз спішно створюються богословські факультети в російських вишах. Але вони нагадують не західноєвропейські теологічні факультети з їхніми багатовіковими традиціями, а радянські кафедри історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії і наукового комунізму. Ось тільки науковий атеїзм, так само як і не науковий, в сьогоднішній Росії виявився в загоні і існує приблизно в такому ж положенні, в якому за радянських часів існували всі релігійні конфесії, не тільки православ'я. Зараз у тих, хто вступає на державну службу, прямо запитують, чи православні вони, і якщо з'ясовується, що ні, настійно радять терміново похреститися. Представники інших конфесій, які офіційно вважаються в Росії традиційними, - ісламу, буддизму та іудаїзму, теж зазвичай не зустрічають перешкоди під час вступу на держслужбу. А ось католикам, уніатам, представникам різних протестантських церков, а також відкритим атеїстам, агностикам і особам, які відмовляються відповідати на запитання про свою релігійну приналежність, шлях у чиновники зазвичай виявляється закритим.
І церква розширює свою експансію. Вона намагається визначати, які фільми, п'єси, концерти і виставки російським громадянам можна дивитися, які книжки читати, а які ні. Патріарх Кирил став одним з ініціаторів петиції про виведення абортів з системи обов'язкового медичного страхування, що для багатьох жінок дорівнюватиме їх забороні (вони просто не знайдуть грошей на аборт). Ніби й не знає патріарх, що в разі заборони абортів різко зросте число сиріт при живих батьках, а, коли вони підростуть,це відгукнеться суспільству різким зростанням злочинності. Світовий досвід про це свідчить. І РПЦ з наполегливістю, гідною кращого застосування, домагається, щоб у школах і університетах викладали теорію еволюції і креаціонізм як рівноправні точки зору. А історію та інші гуманітарні науки намагається перебудувати відповідно до церковних догматів.
У нас ще зовсім недавно був комуністичний клерикалізм, коли генетика і кібернетика вважалися «буржуазними лженауками», а історію вчили за «коротким курсом». Хотіли і сучасну фізику з теорією відносності замінити «марксистсько-ленінською фізикою». Але тут Лаврентій Берія не дав - пояснив Сталіну, що «фізики з буржуазним світоглядом» (а нерідко - і з не найбільш підходящою національністю) - основні розробники радянських атомних і водневих проектів. Результат відомий. У всіх сферах науки, за винятком тих розділів фізики і хімії, які безпосередньо пов'язані з ВПК, та й у всіх сферах життя, СРСР безнадійно відстав від Заходу. І результат православної клерикалізації буде нітрохи не кращий за радянську, а можливо, ще більш руйнівний.
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва
