Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

14 лютого - міжнародний День дарування книг

13 лютого, 2019 - 13:06

Кілька разів у житті я серйозно готувалася до крадіжки – зважувала усе, прораховувала і дрейфила. Витирала вологі долоні хустинкою і повертала книжку, із вогкими відбитками пальців, у бібліотеку. Якби то була шкільна бібліотека – точно не повернула б, бо там у нас заправляла люта дітоненависниця, яка нехтувала презумпцією невинуватості й кожного школяра вважала потенційним, ні, радше, закінченим злочинцем. Але то була міська книгозбірня для юнацтва з усміхненими бібліотекарками, що підгодовували котиків і підливали вазони, їх важко було скривдити. До того ж, одна із цих милих пані була моєю сусідкою і з легкістю б вирахувала, де переховується книгокрад.

Перша книга, якою я так хотіла заволодіти, була «Гордість та упередження» Джейн Остін. Романтична, але не примітивна, вона втрапила до моїх рук уже після перегляду однойменного серіалу і слугувала, по суті, повтором і репетицією перед моїм заміжжям із Коліном Фертом, який у тому фільмі зіграв Дарсі. Думаю, тут варто зазначити, що мені було тринадцять. Актором він виявився непоганим, мені й досі не соромно за свій вибір, а до Джейн Остін я поверталася іще не раз, опановуючи читання мовою оригіналу. Рекомендую.

Другою книгою, що спокушала до злочину, було «Кохання в час холери» Габріеля Гарсія Маркеса. Навіть більш, я шкодую, що тоді не зважилася і не поцупила цей екземпляр чудового перекладу з іспанської на українську. Маркес, єдиний письменник якого я перечитала повністю, – усі оповідання, романи, есеї й навіть автобіографію, рідко трапляється українською. Знаю, знаю, і по можливості вчу, проте Маркес не пробачає напівтонів і напівзнання, тому досі доступний для мене лише в перекладах. І ось я точно пам’ятаю, що той переклад «Кохання в час холери» був чудовий, гідний навіть читання уголос. Треба було поцупити.

Затра - всесвітній день дарування книг і сьогодні для цього є усі умови. Мені ще рано починати речення фразою «у наші часи все було інакше», але і справді, у наші часи, ті що я згадую, усе було інакше і Маркеса годі було придбати українською. Я вже не говорю про сотні чудових книг українських авторів чи тисячі світових бестселерів, перекладених і опублікованих вчасно. Якщо вже так склалося, і ви шануєте день святого Валентина, то відсвяткуйте його даруванням книг. Обожнюю обирати щось у книгарні, у мене навіть є теорія про особливий вид йоги, що практикується лише у таких магазинах. Поки позазираєш на верхні полиці, приляжеш біля детективів чи в останню мить підхопиш поезію, що падає  - значно покращиш стан опорно-рухового апарату. Проте, ніколи не купуйте книгу аби якусь, в ній має бути хоч трішки любові – до автора, читача чи навіть вашої, до тексту. Останнім часом у мене з’явилася тенденція обирати іще й за обкладинкою, спочатку я сумнівалася у правильності такої тактики, бо всіляке там «зовнішність не головне…», але стиль – важливий, та ще й бібліотека газети «День» привчила до високих стандартів якості від смислу до форми.

Скільки книжок на місяць чи рік норма - кожен вирішує сам. Скільки часу читати той чи інший екземпляр - теж ваша воля. А витратити кількасот гривень у місяць - не страшно, ми ж не боїмося купувати каву і тістечка в кафе. Тому, даруйте, купуйте, позичайте, але, головне – читайте!

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ