Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

28.02—6.03.2014

Україна отримала незалежність не в серпні і не в грудні 1991 року. Вона завойовує її в ці місяці й тижні.
6 березня, 2014 - 17:29

Україна отримала незалежність не в серпні і не в грудні 1991 року. Вона завойовує її в ці місяці й тижні. Те, що само потрапило в наші руки 23 роки тому, насправді виявилося містифікацією, підробкою. Міністерства і Парламент виявилися купкою злодіїв на горі сміття, а президент — блазнем на посаді голови Малоросійського приказу однієї сусідньої імперії. Та й імператор тієї могутньої держави проявив себе в ці дні людиною емоційно неврівноваженою, схильною до демонстрації власної сили перед слабкими, і завидющим страхом перед силою багато разів більшою за нього. Прес-конференції двох президентів розкрили цей гнійник у всіх на очах, і тепер весь світ з огидою намагається вирішити, що з цим запущеним випадком робити, як його лікувати.

• Колишній президент Янукович, який минулої п’ятниці втік із Києва і зник у Харкові, з’явився на прес-конференції в російському Ростові-на-Дону. Єдиним успіхом тієї прес-конференції стало те, що Януковичу вдалося за всю прес-конференцію жодного разу не висякатися. Інакше алюзія з прес-конференцією ДКНС 19 серпня 1991 року була б повною. Камера прагнула менше показувати залу — там відверто потішалися над колишнім президентом України. — Вікторе Федоровичу, а як ви можете документально довести, що ви все ще президентом України? — запитував кореспондент «Эха Москвы». — Вуса, лапи і хвіст, ось мої документи! — Я сам найкращий доказ того, що я президент, — в стилі мультиплікаційного героя кота Матроскіна відповідав Янукович. Загалом, як виявилось, термін «президент у від’їзді», яким оперують щодо Віктора Януковича весь минулий тиждень російські офіційні особи та ЗМІ, з офіційної на просторічну мову перекладається як «у президента не всі вдома».

  До чого була вся ця клоунада? Як виявилося, Путін переслідував декілька цілей — пред’явити світу, що Янукович в Росії, і що він справжній, щоб потім розмахувати від його імені запрошеннями до агресії. І, головне, принизити в його обличчі всю Україну — країну, якою стільки років керував такий нікчема. Наступного тижня, вже на власній прес-конференції Путін не забув і сам принизити Януковича, проте підкресливши, що попри все, той залишається президентом.

• Але в п’ятницю до тієї прес-конференції був ще майже тиждень. І під акорди ростовської прес-конференції Януковича розгорталася драма спершу Севастополя, а потім і Криму. — Зараз місто-герой у черговий раз в облозі, — оголосила самопроголошена влада Севастополя. Навіть не важливо, що місто ніхто не взяв у облогу. Що він сам себе взяв у облогу. Важливе то, що, попри весь героїзм, проявлений захисниками міста в минулому, кожна його облога незмінно закінчувалася падінням міста. І тепер, поставивши себе в становище обложених, на рівні підсвідомості місто вже готується до здачі. Не запитуйте лише кому, — ворог же в севастопольців зараз один, — вони самі. Отже, чергове падіння Севастополя буде скоріше символічним, і жертвою його стануть хіба що ілюзії, якими жили севастопольці багато і багато десятиріч.

• А з першим днем весни і у Володимира Путіна настало весняне загострення. Діагноз виявився той же, що й у Януковича, але перебіг хвороби був обтяжений наявністю ядерної валізки. Дмитро Кисельов довго і наполегливо твердив про фашистів «на Україні», а їх все не знаходилося. Путінові довелося ввести своїх. Саме фашистів, оскільки сумнівів у природі правлячого режиму сусідньої держави до сьогоднішнього дня не залишилося жодних.

Військове вторгнення в Криму, незважаючи на очевидну жорстку відповідь Заходу в політичній і, що ще небезпечніше для Росії, економічній сфері, разом із безліччю інших причин, може пояснюватися в тому числі й тим, що економічні проблеми Росії глибші, ніж ми з вами підозрювали. І все це свідомо вибудовуване протистояння із Заходом потрібне перш за все для того, щоб усередині країни звинуватити в неминучому прийдешньому економічному обвалі зовнішніх ворогів, тим самим рятуючи режим самого Путіна. Якщо це так, то чим би не повернулося в майбутньому російське вторгнення для українців, найважчого удару буде завдано по добробуту і особистим свободам самих росіян. Схоже, Кремль, у кращих традиціях минулого, розглядає Залізну завісу як універсальний засіб для подолання внутрішньої нестабільності.

• А наразі до Криму масово потягнулися російські політичні фрики на зразок Володимира Жириновського чи Миколи Валуєва — останній, вочевидь, щоб ще раз нагадати про пам’ятних кожному українцеві Валуєвських циркулярах. Поряд із ними вмить згасла недовга слава Віктора Януковича — він не спромігся навіть на роль головного політичного блазня пострадянського простору, надто вже великою є конкуренція. Десятки тисяч солдатів «стихійно виниклої самооборони Криму» з неохайно зрізаними російськими розпізнавальними знаками заповнили півострів, блокують українські частини, окопуються на Перекопі. І, традиційно, ще жодна вона в Криму за останні два сторіччя не закінчувалася без затоплення російських кораблів у Севастополі. Як данину минулому можна розглядати й нинішнє затоплення двох російських суден, у надії заблокувати українські кораблі біля причалів. Незмінно за цим була героїчна і безглузда оборона, і безславна здача міста. — Якщо нація, подібно до нинішньої Росії, весь час живе минулим, замість того щоб розвиватися, вона ризикує від сторіччя до сторіччя ходити колами, повторюючи одні й ті ж помилки.

• А в області Сходу і Півдня України потягнулися тисячі російських політичних туристів, покликаних зображати прагнення мешканців цих областей увійти до складу Російської Федерації. Щоправда, це вже встигло вдарити по стабільності в сусідніх областях Росії. Ні, я не про головну ганьбу російської пропаганди в справі з сотнями тисяч неіснуючих українських біженців. Втім, чи не вартий один Янукович сотень тисяч?! Ні, я про інше:

— Областю бродять натовпи озброєних людей, які невідомо звідки взялися, влаштовують різні провокації, — сказав губернатор Білгородської області Євген Савченко телеканалу «Россия-24».

— Відомо, відомо звідки, — відповідаємо ми губернаторові Савченкові. — Це ваші ж «добровольці» з Харкова повернулися...

  Ну та нічого, ось почнуть повертатися на Північний Кавказ тисячі «добровольців» із Криму.

Але тут, несподіваним неприємним сюрпризом для Володимира Путіна стала надмірно різка реакція Заходу. Ніщо так не виводить з себе Барака Обаму, як зіпсований вікенд із дітьми. І в справі з Кримом президент-ліберал показав себе новим Рейганом. Ще до новин про американський авіаносець, однієї лише згадки про можливі санкції США і Євросоюзу вистачило для того, щоб почався обвал рубля і ринку російських цінних паперів. А потім була прес-конференція Володимира Путіна, від якої склалося відчуття, що і його наступна прес-конференція теж пройде в Ростові-на-Доні. Насправді виявилось, що Володимир Путін відрізняється від Дмитра Кисельова лише відсотком вмісту ботокса в крові, і полум’яний Орфей російської телепропаганди із заздрістю поглядав на потік брехні з вуст російського президента.

• Втім? Не в усьому Кисельов не має рації. З приходом російських військ і «добровольців» до Криму, і зі збільшенням потоку політичних туристів з Росії на Півдні і Сході материкової України, більше немає підстав заперечувати — в Україні панують анархія, екстремізм, радикалізація, антисемітизм, занепад економіки, мародерство, сепаратизм, тероризм, міжнаціональна ворожнеча. Щоправда, чомусь виключно в тій частині, куди прийшли російські війська і «добровольці». Втім, завжди так, диявол криється в дрібницях. Саме тому РІА «Новости» і відмовляється від власної кореспондентської мережі. — До чого власні кореспонденти на місцях подій, якщо придумані у власній студії «новини» слухняніше лягають у пазл Країни кремлівських фантазій.

• А з Криму все більше й більше повідомлень про напади на українських, зарубіжних і навіть російських опозиційних журналістів і блогерів. Все більше повідомлень про блокування соціальних мереж, сайтів і телеканалів у Криму, та й у самій Росії. Все це певна ознака того, що Росія і місцеві сепаратисти програють інформаційну війну. Причому з таким тріском, що навіть самі все дуже добре розуміють. Після перших невдач агресор відступив. Він ще не відступився від України, він обмірковує новий удар. Але й досі кожен його новий удар по Україні робив нас сильнішими. І, схоже, що з цього конфлікту з Росією Україна все ж таки вийде, нарешті, по справжньому незалежною державою. Будь-який інший результат стане нашою поразкою!

Рубрика: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments