Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Чого вас навчив «День»?

Це захоплююча інтелектуальна історія, яка триває вже 22 роки
10 вересня, 2018 - 19:31

Напередодні чергової річниці газети, коли ми обговорювали, яким матеріалом варто це відзначити, Алла Дубровик-Рохова запропонувала мені відповісти на запитання: «Чого вас навчив «День»?»

«День», який ми знаємо, фактично, не існував до мене. Тому передусім я думаю, що ми створювали «День», а «День» створював нас.

...Інколи чудові фотографи Сергій П’ятериков, Валерій Мілосердов публікують у соцмережах знімки журналістів початку 90-х , наприклад, із «Киевских ведомостей». І там всі-всі-всі, у тому числі нинішні дуже відомі журналісти. Переважно перша реакція публіки на фото така: «Ой, які ми всі були молоді і гарні! А дівчата які прекрасні! Яка була чудова атмосфера!..» Немає питань — звичайно, всі молоді і прекрасні. Але водночас — це свідки і учасники новітньої історії. І дуже важливо подивитися не тільки, хто ким був тоді, але й що робив потім. І яку створив журналістику. Думаю, що ще настане той час, коли в подіях і постатях справжню історію української журналістики буде написано.

«День» дав нам усім шанс написати свою сторінку. Ми сміливо починали з порівняння зі світовими брендами того часу.  А потім зрозуміли, що це була, в принципі, «дитяча хвороба». Ми  повинні були створювати свою журналістику. З хаосу.

Це захоплююча історія, яка триває вже 22 роки. Інтелектуальний «марафонський забіг». Його витримали далеко не всі. Ясна річ, було багато болю, розчарувань, гіркоти... Але й багато внутрішньої радості від здобутків, вірності, чесного пошуку і мужності наших журналістів та партнерів, які ризикували. Бо були часи, коли підтримувати газету «День» було просто небезпечно... 

І це зрозуміло. Бо «День» з першого року існування був не  просто опозиційним виданням, ми обстоювали реальну  альтернативу неолігархічного  розвитку країни.

І тому — ми газета на виріст. На виріст українському громадянину і українській еліті.

Давайте згадаємо тільки одну книгу бібліотеки «Дня» — «Повернення в Царгород» (2015). Коли вона була видана, про томос узагалі ще ніхто не говорив. А зараз суспільство ніби говорить, але чи готове?.. Тому «Повернення в Царгород» треба прочитати.

Ще один штрих — нещодавно я виправила генерального прокурора на його сторінці у «Фейсбуці». Він написав про «руській мір» — я ж уточнила, що має бути «русский». Він, щоправда, подякував і виправив. На що я порадила всім читати «Силу м’якого знака...».

До речі, наша книга «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди», видана 2011 року, фактично була книгою-попередженням.

Якщо повернутися до поставленого на початку питання про те, чого мене навчив «День» — то це, при всій моїй нетерплячості, — терпінню. І оптимізму. Безальтернативному оптимізму. Недарма одне з наших гасел  «Посіємо — зійде!».

 

Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments