Декламації
В час, коли ми підходимо до великих днів великих письменників (Лесі Українки й Тараса Шевченка), я повертаюся до спогадів, які виринають у свідомості разом зі словом — декламація.
У маленьких класах тато любив перевіряти мої домашні завдання. І якщо математика і мова швидко отримували статус — перевірено, література завжди займала з годину. Тато обожнював декламації й погоджувався відпустити мене до кімнати лише після того, як на його оці виступала сльоза від емоцій, що їх я вкладу в розповідь чергового вірша. Звичайно, спочатку сльоза виступала у мене. Я довго сперечалася, поки врешті не зрозуміла — у кожного вірша є мінімум два прочитання. Одне — емоційне, театральне для задоволення татових психоемоційних потреб мого суворого вихователя. Інше, звичайне, природне, для читання у класі біля дошки. Якби я сплутала обидва цих варіанти — засміяли б і заплакали б обидві аудиторії. Не знаю як ви, а я і досі уникаю виступів, де декламатори надміру театрально вимовляють кожен звук.
Голос — цікавий інструмент, який у сучасному світі недооцінюють. Недаремно напередодні виборів фільм про президента Рейгана озвучив Володимир Зеленський. Хоча, для мене він так і залишився голосом ведмедика Падінгтона, якій у моїй уяві теж мав би говорити дещо інакше.
«Що не так?» – каже мама після першого ж «Алло», де, здавалося немає жодного місця емоціям. А вона їх таки чує, і таки права. Або що стається зі звуком, коли перші схвильовані хвилини виступу замість альта звучить сопрано і вас дивує власний тонкий, напів козиний звук? Більшість таких перемін аудиторія не відчує, але от мама…
Трапляється, когось ми слухаємо уважно не через вагу слів, а приємні перепади голосу чи далекі спогади про подібний тон. Іноді втрачаємо страх перед незнайомцем, що у серйозній фразі видав писк або ж навпаки, кладемо трубку, бо почули інший голос, ніж чекали наші вуха.
Голос міняється з віком, з настроєм, із контекстом. Є голос вчительський і прокурорський, іноді вони поєднуються в одній особі залежно від її настрою. І поміж усіх тих слів, що хоче сказати людина, варто почути і його, її голос — він теж багато розповість.
