Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

День в оливковому гаю

12 жовтня, 2018 - 10:46

Коли я отримав запрошення приїхати на резиденцію для письменників «Kuća za pisce» у місті Пазин, що розташований на півострові Істра в Хорватії, я міг обрати будь-який місяць року. Зазвичай усі вибирають літні місяці, щоб мати можливість побільше часу провести на морі, але я для себе обрав жовтень. Бо Істра – це найпівнічніший регіон Середземномор’я, де ростуть оливкові гаї. А відтак ще з античних часів існує традиція виготовлення оливкової олії. Це була моя мрія – самому збирати урожай оливок, щоб потім самотужки відтискати з них свіжу оливкову олію (extra virgin). Ішлося, ясна річ, не так про олію, як про можливість долучитися до середземноморської культури, отримати новий досвід, на якусь мить відчути себе древнім греком, який наливає пахучу оливу в розмальовану амфору.

І от о шостій ранку, ще затемна, я сідаю в авто і їду у містечку Воднян, де розташована родинна фірма Chiavalon Organic Extra Virgin Olive Oil – виробник найкращої хорватської оливкової олії, що входить у топ-25 найякісніших у світі. Мене зустрічає власник фірми – Теді Кіавалон, і ми одразу ж вирушаємо в оливковий гай. Тут починають збирати оливки ще на початку жовтня, бо о цій порі вони ще свіжі й багаті на природні антиоксиданти. До праці нас стає дванадцятеро – переважно старші сезонні робітники з околиць Водняна. До речі, у Хорватії теж дуже сутужно з робочою силою – після вступу до ЄС на заробітки закордон виїхали дуже багато людей.

Зате після вступу в Євросоюз хорвати отримали можливість діставати дотації з європейських фондів. Це видно на прикладі фермерського господарства Теді: він має кілька тракторів, вантажівок і спеціального обладнання, які купив завдяки допомозі з ЄС. Наприклад, спочатку до оливкового дерева під’їжджає трактор, що бере стебло в лещата й трясе його, завдяки цьому опадає десь 30% оливок. Пізніше підходимо ми і спеціальними вібруючими граблями, що підключені до іншого трактора, збиваємо ще 60% плодів. Решту – 10% - зчісуємо з гілок дерев’яними щітками. Оливки падають на розстелену сітку, схожу на дрібну риболовецьку сіть. Пізніше ця сітка згортається, а інший трактор засмоктує з неї оливки, продуває їх від сміття й листя, після чого вони потрапляють у контейнер. За 5 годин роботи ми зібрали 800 кг оливок, з них може вийти приблизно 80 літрів чистої олії. За 12-годинний робочий день робітник отримує приблизно 30 євро плюс гарячий обід.

Зібрані оливки веземо в цех на переробку. Спеціальна машина чистить їх від бруду й листя, інша машина ретельно обмиває плоди, після чого вони потрапляють в млинок. Змелюється ціла оливка разом із кісточкою – адже в насінині дуже багато поживних речовин. Згодом спеціальний прес вичавлює кашу, а подвійна центрифуга відділяє її від олії, що тоненькою цівкою тече в бочку. Ця олія пахне оливковим гаєм і осіннім ранком. Вона темно-зелена й густа. Її проціджують через природні фільтри – і нарешті отримують готову для продажу оливкову олію.

Жодного хіміката чи термальної обробки – все виключно механічно й натурально! На фермі Теді Кіавалона навіть не використовуються пестициди чи хімічні добрива, адже йдеться про виготовлення продукції, що маркується як органічна. Зрештою, і ціна в неї відповідна – за півлітрову пляшку такої олії доведеться викласти 20 євро. Але її корисні властивості, смак і запах не можна порівняти з тією рідиною, яку ми під виглядом extra virgin olive oil купуємо в супермаркетах.

Екологічно чиста оливкова олія холодного віджиму стає візитівкою Істри. Значно пришвидшили цей процес підтримка держави й Євросоюзу – ще двадцять років тому майже ніхто не відтискав оливкову олію на продаж, а тепер це вигідний бізнес, тож щороку збільшується площа нових оливкових гаїв. Є навіть туристи, які спеціально приїжджають на Істру для дегустації олії й трюфелів, які збирають у тутешніх лісах.

Робочий день добігає кінця, олія в бочках поїхала на фасування в пляшки, робітники розходяться, щоб завтра вдосвіта знову прийти в оливковий гай. Як і дві тисячі років тому, коли олива з Істри потрапляла до столу римських імператорів.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments