Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Iду на ви

«25.04-16.05.2019»
16 травня, 2019 - 19:42

Затримка з президентською інавгурацією Зеленського, без сумніву, стане найтривалішою в історії України  — перевищивши навіть ющенківські 28 днів. Після того, як багато місяців до й під час виборів українців послідовно залякували, що: а) Порошенко використає воєнний стан для скасування виборів, б) Порошенко за допомогою «Сітки» фальсифікує вибори, в) Порошенко готує військовий переворот, г) після відставки глави Конституційного суду нікому буде прийняти в Зеленського президентську присягу, і в нинішній ситуації в Раді багато хто схильний бачити виключно злу волю.

Так, ці останні перед відходом з посади тижні стали Порошенку в пригоді.  — Не лише для підписання Закону про мову й нагородження українських друзів і зарубіжних партнерів, а й для того, щоб розставити на ключові посади людей, які зможуть мінімізувати наслідки неминучих помилок нового президента, для того щоб створити заділ для майбутньої виборчої кампанії до парламенту для його партії. Але ці тижні необхідні й самому новообраному президентові, який, що ні для кого не секрет, поки не готовий грати найголовнішу в своїй акторській кар’єрі роль без дублерів і дублів, живцем.

Як, загалом, і в його команди відсутнє чітке уявлення, що зробити в перші дні після зайняття кабінетів, що звільнилися на Банковій.  — Домовленість про зустріч Зеленського з президентом Молдови Додоном, який визнав російську анексію Криму, продемонструвала, що проблеми з кваліфікованими радниками у зовнішній політиці так і не вдалося розв’язати. Та й у сфері оборони, якщо судити з багаторазових інтерв’ю Апаршина, плани нової команди обмежуються хіба що реалізацією «надлишкового майна», що свідчить про все ще повну неготовність протистояти викликам, які ставить перед країною як конфлікт з Росією, так і задекларовані в Конституції плани вступу країни до НАТО.

Головною проблемою п’яти років президентства Порошенка став кадровий голод. Про Зеленського, який не має ні власної партії, ні хоч скількись нажитих з роками в політиці друзів з досвідом роботи у владних кабінетах, годі й казати. Чия й без того мізерна команда, що пройшла з ним через вибори, ще до вступу на президентську посаду вже піддалася критиці заокеанських партнерів. Нехай і той, що заявив про необхідність «очиститися від прилипайл з минулого і кримінальних олігархів», Рудольф Джуліані і не займає яку-небудь посаду в Білому домі, навіть Зеленському зрозуміло, хто насправді за цією його заявою стоїть.

На цьому тлі, місяць, що звалився на нього з неба, міг би стати для Зеленського дарунком, дозволити, вдаючи з себе жертву, заробляючи при цьому на затягуванні з інавгурацією нинішньою владою політичні очки, вирішити кадрові проблеми, сформулювати список кроків на перші тижні президентства. На жаль, поки не видно, щоб новообраний президент використовував шанс, що випав йому. Натомість більшу частину часу його команда витрачає на розкручування конфлікту з Верховною Радою. Не знаючи, що робити з обов’язками, що звалилися на них разом з владою, вони почали вирішувати задачу найзручнішої для себе точки входу в майбутні парламентські вибори.

І тут, як з обороною і зовнішньою політикою, команда Зеленського діє винятково зі слоновою грацією, ще до призначення дати інавгурації заявивши про намір достроково розпустити парламент.  — Як Святослав, який, перш ніж виступити в похід на ворога, повідомляв «Іду на ви». Щоправда, через тисячу років, справа зовсім не в рицарстві  — або на Зеленського зійшов дух візантійських дипломатів далекого минулого і він свідомо зрежисирував цей конфлікт, або, що ймовірніше, річ у вже згаданому вище непрофесіоналізмі його радників. Адже попереджений ворог удвічі озброєніший. З найфатальнішими для дилетанта наслідками.

Ну і насамкінець, щоб продовжити написане мною місяць тому.  — Небезпека реваншу не в самій перемозі Зеленського  — за останні тижні пролунало кілька заяв, що він багато в чому має намір продовжувати політику свого попередника, а в неминучому політичному хаосі, який є наслідком його дилетантських кроків. Перші пробні кинуті Кернесом камінчики в Харкові, феєричні рішення Окружного київського адміністративного суду, новий глава Конституційного суду  — це не політичні ігри Порошенка або Зеленського, це початок підготовки до повернення до влади тих сил з нашого минулого, для яких Зеленський лише перехідний президент. Для яких, як вони вважають, дилетантизм Зеленського лише розчищає шлях.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ