Історії належить не судити, а пояснювати. Історія не суддя, а адвокат.
Бенедетто Кроче, італійський інтелектуал, філософ, політик, історик та літературний критик

Кінець Iмперії

«24.02-23.02.2017»
2 березня, 2017 - 16:47

Не забудьте 8 березня привітати своїх жінок з 100-річчям падіння Російської імперії. Ніяк не можна цього дня без свята — чи дарма у Грузії мімозам розквітати?!

Жарти жартами, а нам трохи не зіпсували майбутні торжества. Поки українці у поті чола готуються до декількох підряд бучних історичних ювілеїв, у найостанніший момент зірвалася спроба відродити імперію Романових. І на заваді російським монархістам стали зовсім не українські добровольці. Пам’ятаєте «Короткий курс російської історії», що традиційно починається з апостола Андрія, який на київських горбах поставив хрест, передбачивши майбутню велич Росії? Так от, президент Республіки Кірибаті Танеті Маамау широким розчерком пера поставив свій хрест, — хрест навхрест, Андріївський, — мовляв, вистачить з нас ваших експериментів. Досить! І амбітний проект російського бізнесмена, депутата, засновника і незмінного керівника Монархічної партії Росії Антона Бакова опинився у шредері.

Що б там не думав Юрій Артеменко про себе, а він все-таки не український ендемік! Путінська пропаганда залишила незабутній слід у незміцнілих умах десятків мільйонів росіян. Блідий відблиск слави дідів і прадідів, велич нинішнього президента-завойовника — все це не просто розпалює їхню бурхливу фантазію. Багато хто з новоявлених російських авантюристів у власному дзеркалі розгледів примару завойовника Сибіру Єрмака. Одні на свій страх і ризик у пошуках слави вирушили на Донбас, інші організовувати приватний переворот — до Чорногорії. А ось Антон Баков вирішив перезаснувати Імперію, — зробити те, на що навіть сам Путін поки не наважився. Нехай поки не в Кремлі, планета ж велика, є де пошукати вільної земельки.

Може, вам ідея почати відродження імперії з далеких тихоокеанських атолів і видасться дикою, насправді у Росії та Кірибаті дуже багато спільного. Наприклад, структура економіки протягом перших 20 років незалежності. У ті благословенні часи економіка тихоокеанської держави будувалася виключно на експорті природних ресурсів. 85% експорту — половину ВВП — давав видобуток фосфатів. Здавалося, ще недовго, і всі 100 тисяч жителів атолів Кірибаті назавжди переїдуть на ще більш благословенні острови, на багатство, що впало з неба, до кінця своїх днів ніжитися в цілорічно теплих променях екваторіального сонця. Але ж невдача: у найбільш недоречний момент фосфати закінчилися, гроші, вкладені в якийсь спекулятивний пузир, випарувалися, і населення островів залишилося в чому мати народила — в пальмовому листі, за тисячі кілометрів від морських шляхів, ловити і продавати один одному рибу, що живе в прибережних коралових рифах.

Може, вони, подібно до Росії, з горя і віджали б трохи щастя у сусідів, ось тільки до цих сусідів (проклята географія!) — тисячі морських миль. Отже, заради додаткового заробітку Кірибаті друкувала екзотичні марки і марила про минуле багатство, яке, якщо і не із землі та води, в майбутньому, напевно, знову впаде на них із неба. І воно впало, в образі російського бізнесмена і політика (втім, на пострадянському просторі це не розділяють) Антона Бакова. 2011 року в російських ЗМІ з’явилася сенсаційна новина — в обмін на обіцянку 350 мільйонів доларів інвестицій Антон Баков отримав у свою повну юрисдикцію декілька атолів архіпелагу імені з’їденого філіппінцями капітана Кука, найбільший з яких, названий на честь генералісимуса Суворова, за площею наближався до московського парку культури і відпочинку імені з’їденого Сталіним письменника Горького. Антон тут же проголосив на острові створення держави «Російська імперія», а тодішній президент Кірибаті Тебуроро Тіто, у хвилюванні відчуттів від обіцяного йому золотого дощу, мало не визнав незалежність Абхазії та Південної Осетії. Диво, що пронесло.

Протягом кількох років з часу цієї історичної події місцеві жителі довідалися про дві речі: 1) усі 32 острови, що складають державу Кірибаті, повільно, але впевнено йдуть під воду; 2) порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих, оскільки інвестиції, обіцяні Антоном Баковим, виявилися такими ж віртуальними, як і заснована ним в інтернеті «Російська імперія». Ось місцеві власті і дали російському імперцю стусана, на який він  заслуговує. Нехай Росія і Кірибаті дуже схожі, та йти на дно кожному з них належить своїм шляхом. У Росії це вважають за краще робити з георгіївськими стрічками, під пісню «Врагу не сдается наш гордый «Варяг», дарма що написана на вірші якогось австріяка.

Рубрика: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments