Історія – наука про людей у часі, наука, в якій безперервно треба пов’язувати вивчення мертвих з вивченням живих.
Марк Блок, французький історик

Комунікації ризиків у пост-апокаліптичну добу

або Про що розповідала Ґрета Тунберг
26 вересня, 2019 - 10:17
ФОТО РЕЙТЕР

Виступ шведської школярки Ґрети Тунберг на кліматичному саміті ООН став подією, яку жваво обговорює світ. Виступ і насправді виявився незвичним та яскравим, навіть на тлі багатьох незвичних та яскравих публічних акцій останніх років. Втім, щоб вийти із замкненого кола емоційних реакцій, варто пам’ятати про різницю між подіями, процесами, які вони позначають, та явищами, які генерують ці процеси. Тоді, принаймні, ми зможемо зрозуміти, з чим ми маємо справу.

Глобальні виклики і загрози, що постали сьогодні перед суспільством, є безпрецедентними як за своєю природою, так і за комплексом заходів, що їх вони вимагають для своєї мінімізації. Кліматичні та екологічні зміни, які спричинили негативні соціально-економічні наслідки в багатьох країнах світу протягом останніх 20 років, є проявом таких загроз. Глобальні загрози вимагають глобальних скоординованих відповідей.

Але проблема полягає в тому, що, по-перше, ризики, генеровані цими загрозами, розподілені нерівномірно, а по-друге, сьогодні людство є не надто готовим до глобальних скоординованих акцій, позаяк перебуває в стані соціальних трансформацій.

Проблема не тільки і не стільки в тому, що існують «кліматичні скептики», і вони навіть іноді посідають важливі місця у світовому політикумі — певний прошарок прихильників різноманітних теорій змов завжди має бути в будь-якому суспільстві.

Проблема в тому, що докорінно змінюється саме суспільство, його структура, будова та комунікації. У цьому «новому світі», що постає на наших очах, докорінно змінюється все, в тому числі й природа доказів. Як пояснити людині, що її світу більше немає, якщо логіка світу, до якого вона звикла, більше не діє?

Пост-апокаліптичний світ є середовищем спрощених реакцій і радикалізованих відповідей, з поза-раціональною логікою сприйняття інформації та ухвалення колективних рішень.

У своїй історії людство переживало дві потужні докорінні трансформації, які змінювали все: неолітичну та індустріальну революції. Обидві вони були пов’язані з технологічними змінами, і обидві спричинили докорінні зміни у глобальному суспільстві. Сьогодні людство переживає третю схожу трансформацію, також пов’язану з технологічними змінами, — цифрову революцію.

Так само, як 12 тисяч років тому не можна було у звичних термінах пояснити мисливцю і збирачу, чому він та його община є приреченими в оточенні сільськогосподарських спільнот, — так само й сьогодні не є можливим за допомогою раціональних інструментів пояснити, чому люди мають змінювати спосіб життя.

Але робити спроби пояснювання треба.

Це не є справою політики, це є питанням комунікації ризиків. Ризиків, на відміну від минулих трансформацій, давно з’ясованих, прогнозованих і порахованих. За допомогою правильної комунікації ризиків ми маємо зменшувати втрати.

Комунікації ризиків — завдання, яке стоїть близько до питань соціального маркетингу. Тому не треба дивуватися застосуванню подібних технологій.

У раціональному світі комунікація ризиків, спрямована на зменшення втрат і збитків, має переслідувати кілька цілей. Це, зокрема, збільшення обізнаності громадськості та експертів щодо природи небезпек і пов’язаного з нею ризику, збільшення рівня сприйняття ризику і готовності спільнот та окремих людей діяти, сегментування аудиторій та пов’язаних повідомлень (демографії, психологічних факторів, досвіду переживання станів небезпеки, регіонального різноманіття соціальних норм, різноманітності особистих та громадських дискурсів і наративів тощо), а також підвищення стійкості спільнот — через партикуляризацію спільнот та груп, зміну щільності, ефективності й динаміки горизонтальних зв’язків, підвищення індивідуальних факторів та факторів дій громади, наприклад навичок співпраці, побудови місцевих коаліцій, мереж і навичок лідерства.

Тобто в кожному конкретному випадку стратегія комунікації ризиків є спрямованою на зміну поведінки, на позитивну сегментацію конкретних аудиторій і розробку інструментів підтримки колективних рішень — з орієнтацією на процес, спрямований на аудиторію контент, та послідовний процес поглиблення залучення громади. Це дає змогу зменшити втрати і збитки від негативних подій.

У новому світі — світі соціальних трансформацій, спричинених цифровою революцією, все це набуває монструозного вигляду демонстративно й надлишково емоційної промови школярки на кліматичному саміті ООН.

Так, можливо, це спрацює. Питання лише в тому, до яких суспільно-політичних наслідків призведе сьогодні широке застосування такого підходу до комунікації ризиків. Хто може стверджувати з абсолютною певністю, що наші антиутопії не переживуть наші пост-апокаліптичні фантазії?

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ