Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка – це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу
Євген Сверстюк, український письменник, мислитель, політв'язень радянського режиму

Крутиться, крутиться глобус

За що справді варто цінувати зимові свята, так це за можливість випасти із контексту, сповільнитися, подумати про важливе.
8 січня, 2016 - 11:08

Бодай заради цього варто починати святкувати католицьке Різдво 25 грудня, а повільно продирати очі – десь між «святого Василя і святим Водохреща». У Кьолні біженці влаштували масові сексуальні домагання до жінок на вулицях і вокзалах? Північна Корея продовжує божеволіти й загрожує всьому світу ядерною зброєю? Качинський у приязній атмосфері зустрівся з Орбаном, що означає кінець тої Польщі, якою ми захоплювалися і на яку рівнялися? Призабута Росією квазі-республіка Придністров’я приймає європейські стандарти, щоб разом із Молдовою мати змогу експортувати свої товари в ЄС?

Скільки таких важливих тем було минулого року! Аналітики писали доповіді, публіцисти ламали списи, читачі жахалися, задумувалися і перепощували надважливі новини. Чи багато з тих новин можемо згадати нині? Сотню років тому у верховинське село не доходили майже ніякі новини, і смерть Семена з сусіднього хутора чи вінчання Калини, священикової доньки, були важливішими за політичні баталії в англійському парламенті чи неврожай в Аргентині. Такі події важливіші й зараз, бо вони справжні, але ми їх не помічаємо, сховавшись за моніторами власних лептопів і синхронно з усією планетою змінюючи аватарки під кольори французького стягу. А як там двоюрідна сестра, коли ви востаннє бачилися? А як звати собаку сусідів, з якими щоранку в поспіху розминаєтеся на східцях під’їзду? На ці питання ми не хочемо відповідати, нам навіть неприємно їх чути, зате ми знаємо всі подробиці скандалу навколо Мішеля Платіні, орієнтуємося в нюансах передвиборчої кампанії Дональда Трампа, обсмоктуємо кожну фразу з новорічного звернення Ангели Меркель.

2015-й став для нас роком сумного здивування: увага світу поволі перемикається з України, все рідше лідери провідних країн коментують російську агресію, все менше новин про закордонні лікарні, готові прийняти наших бійців, не кажучи вже про готовність надати нам збройну допомогу. У сучасному глобалізованому світі – щодня нові трагедії, війни, зіткнення геополітичних інтересів, повені, теракти, біженці. Перші шпальти головних видань планети писали про Україну рік тому, сьогодні ж тривожний капслок описує Сирію, Північну Корею й поведінку арабів у Кьолні, а завтра.. Завтра, будьмо певні, з’являться нові топ-теми, з’являться нові зірки й сенсаційні подробиці їхнього життя, хтось виграє, а хтось втратить.

А ці кілька спокійних і святкових різдвяних днів допомагають зрозуміти, що все це – суєта-суєт. Що сподіватися – як держава Україна – треба на себе і власну армію, бо про наші проблеми підписанти будапештських меморандумів блискавично забувають. Що дбати треба про своїх рідних, друзів і оточуючих, бо вони, на відміну від телевізійної картинки, ‒ реальні, справжні, дорогі. Що обійняти дідуся, який і не чекав уже вас у гості, приємніше й важливіше за перегляд свіжої серії нового серіалу, а дурнуватий жарт-плітка про однокласника, розказаний за святковим столом, смішніший за дебільні потуги гумористичних шоу.

Крутиться, крутиться глобус… Щодня приносить свіжі новини, сенсації, приводи для суму й роздумів, заклопотані якими забуваємо, що кожен оберт планети – це ще й мінус один день із нашого життя.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...