Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Мандрівка в минуле

21 жовтня, 2019 - 13:26

Ким ви були в минулому житті? Великим інквізитором чи спаленою відьмою, князем-завойовником чи першовідкривачем континенту? У результаті типового онлайн тесту цікавий варіант, непересічний і пам`ятний, - гарантований кожному, на відміну від доль мільярдів інших, скромно похованих скелетів, що літають в землі навколо сонця. Пастухів і вчителів, купців і повій, солдат і знахарів. Чи вірите ви в попередні життя? Залишимо це питання без відповіді, натомість, подумаймо про життя наших предків, які теж, певною мірою, наше минуле.

У невідомому місці невідомого часу давним-давно хтось дав початок вашому роду й частина атомів вашого ліктя чи мозку й досі несуть їх електричний заряд. Голос крові, мимовільні спогади, нахили і несподівано відкриті навики - все це може бути їх спадок. Або ні. Проте, швидше за все, так. Адже окрім кольору очей, посмішки і зросту, ми унаслідуємо і щось невловиме, духовне й душевне, емоційне й інтелектуальне. Кілька знайомих мені людей, відкриваючи історію власної родини, змінили свої життя, або ставлення до нього. Цілісна лінія, що об’єднує покоління, стає міцною опорою і значно збагачує історичний кругозір.

Ми не можемо подорожувати в часі. Та подорож до місць, де жили наші предки теж розповість багато. І нехай будинки зруйновано, а річки змінили своє русло - відстань до сонця лишилася незмінною. І поволі, уважному серцю відкриються давні стежки, почуються давні звуки й на коротку мить минуле стане видимим.

Я люблю мандрувати стежками своїх предків. І нехай мій волинський прадід чи батуринська прабабуся жодного разу не провели мене вулицями свого життя за руку, я відчуваю їх присутність у тих пам’ятних для нашого роду місцях. У грі світла і тіні, облущеній фарбі на старих церковних дверях, запашному соці яблук являється щось невловиме і рідне. Хто його знає, скажете ви, може це лише уява бавить настрій. Хто його знає, відповім я, може це далекі в часі рідні розповідають свої історії сонячним промінням на зімкнених повіках. Варто лише повернутися у те місце під сонцем.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ