Медитація про медіацію
У лютому 1561 року Луцький замковий уряд – головна судова установа Волинської землі – поставив крапку у давньому спорі між братами Левом та Василем Ржищовськими. Вони довго ворогували між собою, сперечаючись щодо розмежування маєтків, причому суперечки вилились у побої, наїзди, грабежі, про що брати взаємно скаржились суду. Врешті-решт виснажені і фізично, і фінансово брати звернулися до своїх приятелів з проханням вчинити полюбовний суд, тобто допомогти досягти компромісу. Зробивши поступки один одному у присутності полюбовних суддів, брати врешті-решт «вгоду приняли», про що й було зроблено запис до замкової книги.
Посередництво у вирішенні спорів відомо українському суспільству з давніх-давен. Хресне цілування на закріплення угоди у Київській Русі, полюбовні судді та мирителі-єдначі литовсько-польської та козацько-гетьманської доби, медіатори-посередники у містах на магдебурзькому праві, вони ж при митних та комерційних судах імперських часів… І лише панування радянського, конфронтаційного за своєю ідеологією права, перервало цю сталу традицію позасудового вирішення спорів шляхом примирних процедур і за допомогою нейтрального неупередженого посередника-медіатора.
Що ж таке медіація?
Медіація – це позасудова процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів його учасників з допомогою посередника-медіатора. Медіатор не вирішує конфлікт між його учасниками, не постановляє обов’язкове для них рішення, не примушує до якихось варіантів вирішення спору. Такі варіанти вирішення спору виробляють самі учасники конфлікту, керуючись власними інтересами і беручи до уваги інтереси протилежної сторони, узгоджуючи їх. Завдання медіатора є і простішим, і складнішим одночасно. Він має допомогти налагодити мирне спілкування між сторонами та організувати їхнє співробітництво по розв’язанню конфлікту.
Що може медіація? І в чому її переваги перед судом?
По-перше, медіація стає у нагоді тоді, коли офіційне правосуддя є безсилим. Наприклад, конфлікт між людьми існує, але вирішити його офіційним шляхом неможливо через сплив строку позовної давності. По-друге, медіація здатна зменшити витрати сторін на вирішення спору між ними. Адже у випадку досягнення угоди немає потреби йти до суду і оплачувати адвокатські послуги та судові витрати. По-третє, на відміну від судового рішення, яке, як правило, означає програш однієї сторони і, відповідно, незадоволення ним, рішення, вироблене учасниками конфлікту є виграшем обох сторін. По-четверте, медіація є доповненням судового захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб уже хоча би тим, що може здійснюватись паралельно з ним. Судді на будь-якій стадії судового процесу можуть рекомендувати сторонам по справі звернутися до процедури медіації для вирішення спору в позасудовому порядку. По-п’яте, медіація може використовуватися на всіх стадіях провадження у справі, і до початку такого провадження, і після нього. Видатний медіатор Говард Зер, автор культової для медіаторів книги «Змінюючи окуляри: Новий погляд на злочин та покарання», демонструє приклади медіації навіть у справах про найтяжчі злочини, коли вирок уже винесено, навіть коли засуджений відбуває покарання. Медіація у таких справах покликана зменшити напругу у відносинах між сторонами, «зняти» психологічну гостроту конфлікту. І справді. Уявіть собі, що побилися двоє хлопців у невеличкому селі. Винуватець, відбувши покарання, повернувся в те ж село, бо більше нема куди. Майже щодня він бачиться з потерпілим, і конфлікт продовжує тліти. І великим є ризик його поновлення у найгірших формах.
Із сумом доводиться констатувати, що ця гарна суспільно затребувана традиція сьогодні не відновлена повною мірою. Майже двадцять років ентузіасти впровадження медіації у суспільну та правову практику працюють на власний ризик без належного законодавчого забезпечення своєї діяльності. За останні шість років п’ять разів вносився відповідний законопроект на розгляд парламенту і чотири рази він навіть не доходив до першого читання. Не дивно, що деякі досвідчені медіатори роблять висновок, що, можливо, такий закон і не потрібен.
На мою думку, сьогодні час перейти від обговорень проблеми, яке йде довгі роки, до практичного втілення ідеї медіації, яка здатна стати першим кроком на шляху впровадження в життя систем альтернативного вирішення спорів та відновного правосуддя. Медіація виступає як найпростіша, найпоширеніша у світі, найдоступніша для людей, найдешевша, зважаючи на обмежені ресурси сучасного українського суспільства, альтернатива офіційного судочинства. Медіація покладає позитивну відповідальність на сторони вирішеного нею конфлікту. Вона розвантажує судову систему, зменшує тягар суспільних витрат на її утримання (в усіх сенсах цього слова), Немаловажним є й те, що медіація виступає як потужний засіб правового виховання, що у підсумку має результувати у підвищенні правової культури наших громадян.
