Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, — це віра і наука.
Йосип Сліпий, український церковний діяч, предстоятель Української греко-католицької церкви, кардинал римо-католицької церкви

Мінська шизофренія російського телевізора

13 лютого, 2020 - 18:50
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Через п’ять років після підписання другої мінської угоди (11—12 лютого 2015 року) їх сприйняття в російських ЗМІ може бути описане виключно в термінах психіатрії. Те, що відбувається в російському телевізорі й у газетах, зазвичай називають шизофренією, маючи на увазі етимологію цього терміну — розщеплення розуму. Насправді йдеться про т.з. диссоціативний розлад особистості за якого в одному тілі живуть водночас дві особи, які у момент «перемикання» змінюють одна одну, причому жодна з них не знає про існування іншої й гадки не має, що та, інша, робила, коли наставав її час.

Як відомо, суть і першої і другої мінських угод у тому, що після виконання певних умов «ДНР» і «ЛНР» мають повернутися до складу України. Колективна особа №1 у російському офіціозі оголошує Мінськ-2 сакральним текстом і страшенно обурюється, що нова українська влада на чолі із Зеленським хоче цей текст змінити, заявляючи на цій підставі, що «Зеленський ще гірший фашист, ніж Порошенко». Назвемо цю «колективну особу», що живе в російських медіа, «прибічниками секти Святого Мінська». Секта Святого Мінська має вираз обличчя манірний і пісний, часто вживає слова «міжнародне право», «Радбез ООН», «виконання взятих зобов’язань» та інші дурниці, в які самі прибічники секти Святого Мінська абсолютно не вірять. Основний стрижень, на якому тримається колективна особа №1 — лицемірство.

Особа №2 володіє вдачею буйною, схильна до гнівливості, часто впадає в істерику, як правило, керовану. У стані афекту бризкає слиною, розмахує руками, матюкається, може напасти на опонента й завдати йому легких тілесних ушкоджень. У вельми невиразному промововипусканні особи №2 вирізняються такі словосполучення як: «русский мир», «Донбас — це Росія», «нацистська Україна», «Бандера (варіант — Бендера)», «росіяни не здаються», «росіяни своїх не кидають» тощо. Про мінські угоди особа №2, як правило, не згадує, а якщо й згадує, то вкрай зневажливо, вважаючи їх помилкою й вимагаючи «звільнити всю Україну» й включити її до складу «руського мира». Найточнішою назвою для колективної особи №2 буде «адепти секти «русского мира», а стрижнем цієї колективної особи є кероване безумство.

Власне, це роздвоєння політичної особи характерне не лише для медіа, а й для Кремля. Оскільки одна голова кремлівського орла постійно клекоче про мінські угоди й намагається ввіпхати ОРДЛО в тіло України, а інша посилено роздає російські паспорти жителям всієї України, що цілком очевидно є частиною абсолютно іншої політики, а саме політики повзучої окупації цієї країни. Підписаний Путіним 24 квітня 2019 року указ про спрощений порядок видачі російських паспортів громадянам України призвів до фактичного подвоєння українців, які стали громадянами Росії. 2018 року російські паспорти отримали 270 тисяч громадян України, а 2019 року — півмільйона.

У російському телевізорі домінує особа №2, адепти секти «русского мира» легко придушують своїх опонентів децибелами, а крім того отримують режим найбільшого сприяння завдяки тому, що телеведучі їм більше симпатизують, оскільки самі є адептами цієї секти.

У програмі «Вечір з Володимиром Соловйовим» від 12.02.2020 панував «сходознавець» Семен Багдасаров, який з порогу оголосив, що «звільнити Україну від нацистської ідеології неможливо», після чого представив досить детальний план дій Росії для «остаточного вирішення українського питання», у якому слова «мінські угоди» ніяк не згадувалися. «Ми повинні підняти національно-визвольну боротьбу народу південного сходу України!» — надривався «сходознавець» Багдасаров. Слід зазначити, що Семен Аркадійович волає про це щоразу, коли з’являється в ефірі, а з’являється він майже в кожній програмі Соловйова. У цьому крику ключове слово — займенник «ми». Оскільки Багдасаров явно не є громадянином України, то цей займенник прямо вказує, що «ми» — це Росія. Тобто стаття 354 КК РФ «Публічні заклики до розв’язування агресивної війни» за Багдасаровим ридає давно й невтішно.

Змушений зізнатися, що перші кілька років, коли тяжка доля медіакритика змушувала мене слухати крики Семена Багдасарова і йому подібних, мені здавалося, що це все безумні фантазії, які не мають жодних шансів на реалізацію. На кшталт постійних лякалок від лідера ЛДПР, за допомогою яких Же. розчісує імперські й патріотичні виразки у російських люмпенів і отримує свою фракцію в Держдумі, необхідну для продовження політичного бізнесу. Визнаю помилку. У тому, що говорить Багдасаров, набагато більше реальності, ніж у суто піарівських криках Же. про купання чобіт російського солдата в Індійському океані. Оскільки «план Багдасарова» спирається на реальні дії Кремля, просто Багдасаров говорить прямо те, про що Кремль вважає за краще мовчати.

«Усі регіони від Одеси до Харкова повинні увійти до Донецької народної республіки, яка має відокремитися від нацистської України й або стати самостійною, дружньою Росії державою, або увійти до складу Росії», — заявляє кінцеву мету свого плану Багдасаров. І далі викладає етапи реалізації й ті перешкоди, які треба усунути.

По-перше, російське громадянство для українців. Ідея багдасарових-соловйових у тому, щоб російське громадянство отримали більшість українців, після чого країну можна «перетравити зсередини» за прикладом павукового «позакишкового травлення», коли павук упорскує в жертву рідину, аналог шлункового соку, що роз’їдає жертву зсередини, залишаючи порожню оболонку. За таким принципом були успішно «перетравлені» Південна Осетія й Абхазія.

І на цьому етапі у багдасарових-соловйових з’явився ще один смертельний ворог — Багатофункціональний міграційний центр, розташований у селищі Сахарово на околиці Москви. Служать там звичайні російські чиновники: швидше за все в міру ледачі, можливо, злодійкуваті. Але не цим ненависні вони багдасаровим-соловйовим. А тим, що не хочуть роздавати російські паспорти, керуючись виключно патріотичним почуттям, а вимагають якісь папірці. У тому світі, в якому живуть адепти секти «русского мира, це злочин і зрада. У їхньому світі для того, щоб видати російський паспорт, достатньо просто подивитися на людину або понюхати: тхне від претендента цього папірця російським духом — миттєво слід йому все видати і ще грошей дати. «Зачистити треба це вороже гніздо на Сахарово! — скрипів зубами Багдасаров. І мрійливо додав: — І не завадило б їх усіх перевірити на зв’язок із спецслужбами України».

Але самою лише роздачею російських паспортів усім охочим «позакишкового перетравлювання» України добитися нереально, оскільки критичної маси охочих усе одно не набереться ні в Харкові, ні в Одесі. Навіть якщо російські паспорти роздавати на вулиці, це не допоможе. Може, й візьмуть — чого не взяти, нехай лежить — але частиною «русского мира» все одно більшість українців не стане. І це адепти «русского мира» розуміють. Залишається звичний засіб — пропаганда. «На кожну область мають вести мовлення по два теле- й радіоканали, грошей вистачить!» — вимагає Бардасаров. І ось тут нічого такого, що не можна реалізувати, немає. Однією з перешкод на шляху цього плану може стати те, що пропагувати «русскому миру» нічого, оскільки ніякої ідеології в цієї пустушки немає й не передбачається. Після обговорення програми «Остаточного вирішення українського питання» мешканці Соловйового посліду почали пояснення того, чому Захід так боїться цінностей «русского мира» і в чому ці нищівні цінності так перевершують цінності Заходу. І тут письменник Волгін пояснив, що «у нас пріоритет — совість, а на Заході її немає». А крім того у нас — «традиційна сім’я, а на Заході сім’я розвалилася». Йому вторив «політолог» Міхєєв, який повідомив, що «на Заході повністю відсутня мораль і моральність». Вважаю, що поки «ідеологічні диверсії» проти України доручатимуть завсідникам «Соловйового посліду» Україні не варто їх боятися. А інших ідеологів «русского мира» просто не існує...

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ