Рідна земля ніколи не набридає
Павло Загребельний, український письменник

Місто-реконструкція

25 вересня, 2014 - 12:09
Берлін. Краєвид

Імовірно, коли людина з пострадянського простору вперше їде до Берліна, то має дуже дивне відчуття. Спочатку – згадуються відголоски історії, на якій ми так чи інакше виросли. Наприклад, фотографію, яку бачив у дитинстві, де радянський солдат підіймає прапор над Рейхстагом. Або тисячі кілометрів кінострічок про героїчний подвиг радянського народу, які передивився у підлітковому віці. А потім згадуєш Ремарка з його «На західному фронті без змін» чи «Тріумфальною аркою», що вразили тебе у студентські роки.  На перший погляд, нічого не нагадує тут про страшні руйнації будівель та людських життів. Але війна тут постійно присутня. На вулицях у вигляді пам’ятників, у літературі як авторське відчуття провини за всю націю, в дискусіях про сьогоднішню ситуацію в Україні…

Берлін. Київські діалоги

Навіть найбільш відвідувані туристичні локації – й ті про війну. «East Side Gallery» – відбудована Берлінська стіна, розмальована графіті 118 художниками із 21 країни світу на тему воз'єднанням Берліна. Чекпоінт «Чарлі» - найвідоміший контрольно-пропускний пункт між двома Берлінами, який став символом «холодної війни» між США та СРСР, де зараз можна сфотографуватися із американськими солдатами. І на кожному кроці – нагадування, на кожній вулиці – історія. Навіть посеред сучасного великого торгівельного центру інсталяції до 25-річчя падіння Берлінської стіни. Мешканці звикли жити з війною по сусідству. Люди навчились долати її.

Берлін. Магазин світлофора

Медіаексперт Петра Борнхьофт зараз вчить нас, групу українських медівників та громадських діячів, долати стіну у комунікації, ставати зрозумілішими іноземним ЗМІ й, відповідно, їх аудиторії. Для українців це велика проблема – навчитися говорити про себе. Ще Ліна Костенко на початку 2000-х говорила про «Гуманітарну ауру нації або дефект головного дзеркала». Зараз це актуально, як ніколи! Бо й слово «гуманітарний» ми сприймаємо лише в контексті допомоги, а не концепції мислення та освітнього бекграунду. І «головне дзеркало» трансляції меседжів України до решти світу в нас «дефективне», адже відбувається через дзеркало сусіда. За 23 роки незалежності вже варто було б почати комунікувати зі світом напряму.

Берлін. Працівник-панк

Зараз в Берліні проходять «Київські діалоги», де представники політики, колишні й теперішні міністри, громадські діячі, журналісти та інші лідери думок обговорюють ситуацію в Україні. Сьогодні вже практично ніхто не говорить про стан неоголошеної війни – всі розуміють це за замовчуванням. Головна тема – як людям жити у такій ситуації. Особливо в контексті наближення зими, зруйнованої інфраструктури, енергетичної залежності.

Берлін. Стіна в торгівельному центрі

Місцеві кажуть, що Берлін - це місто, яке ніколи не припиняє змінюватись. Постійно щось будується - багато будівель у процесі реконструкції, центральні вулиці у стані ремонту, з’являються нові кав’ярні та туристичні  заклади. Ходиш вулицями міста, яке ще кілька десятиліть тому на 70% було зруйноване й думаєш: «А в нас на Донбасі так можливо? Чи замість відбудовувати розгромлений Донецьк з  Луганськом ми традиційно зробимо вигляд, що «моя хата скраю»? А головне – чи винесемо ми з цієї ситуації такі історичні уроки як це зробили німці? І головне – чи зможемо ми колись звалити нашу «Берлінську стіну» непорозуміння між людьми?»

Берлін. Стіна з жуйками

Катерина ЖЕМЧУЖНИКОВА, фото автора

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...