М’ясорубка
«26.06-02.07.2020»
З усіх путінських ювілейних — до 75-річчя «Перемоги у Великій Вітчизняній війні» — пам’ятних новобудов Ржевський меморіал посідає особливе місце. Навіть на тлі інших операцій Червоної армії, яка ніколи не шкодували життя бійців, Ржевська гекатомба, що тривала понад рік, була найкривавішою. Настільки, що честь переможця в цій битві у кремлівській версії історії, зрештою, не приписали нікому. — Не було її ні в списку «Сталінських ударів», ні гучних Жуковськихоперацій перемог. «Rschewskaja mjassorubka» — так, в латинській транскрипції цього російського слова назва цієї битви й увійшла в історію Другої світової війни.
З відкритим напередодні, на місці битви тепер два місця пам’яті «федерального значення». На кілька кілометрів північніше в селі Хорошовому 2015 року придворне Російське військово-історичне товариство відкрило музей «Калінінський фронт. Серпень 1943 року (Хата Сталіна)». У серпні 1943 року відбулася єдина за всю війну задокументована поїздка верховного головнокомандувача Йосифа Сталіна на фронт. З усіх відомих на увесь світ битв Другої світової це був не Сталінград і не Курськ, а Ржевська битва, що залишалася до Перебудови безіменною. Саме лише це свідчить, наскільки глибоко особистим це місце стало для кремлівського тирана, пояснює завзятість, з якою й досі офіційно «найкращий полководець в історії Росії» Жуков за наказом Верховного місяць у місяць сотнями тисяч наполегливо гнав дедалі нових бійців до кривавої м’ясорубки німецьких кулеметів.
Після Битви за Москву, єдиної битви Другої світової, в якій Радянська армія перемогла, не маючи вирішальної переваги в живій силі й техніці, в результаті глибоких проривів радянських кінно-механізованих груп до німецьких тилів утворився т.зв. Ржевсько-В’яземський виступ. Його, виконуючи наказ Гітлера утримувати позиції за будь-яку ціну, обороняли німецькі 4-а і 9-а армії. На відміну від Сталінграда, де така тактика мала найфатальніші наслідки, оборона німцями Ржева дала змогу їм навесні 1942 ліквідувати радянські прориви, усунувши загрозу виходу радянських військ до Смоленська і далі до Білорусі. У полон тоді потрапило близько 50 тисяч бійців, було захоплено кілька сотень танків. Саме під Ржевом кров’ю захлинувся наступальний прорив радянських військ у Битві за Москву. І, що найголовніше для німців, хоча основний удар у кампанії 1942 року планувався на Півдні, саме Ржев в очах сталінської Ставки видавався головним плацдармом для відновлення німецького наступу на Москву.
І ця приманка чудово спрацювала, в найважчі дні німецького наступу на Сталінград і Кавказ відтягуючи неоціненні стратегічні резерви Ставки. У цьому було щось неймовірне: на Півдні фронт зяяв стокілометровими дірами, в які як вода через друшляк до нафтових промислів і Волги рвалися німецькі танкові колони, а в цей час під Ржевом радянські війська, що в багато разів (до трьох разів тільки в живій силі) переважали супротивника і регулярно поповнювалися, день у днем, місяць у місяць із завзяттям прибою розбивалися об німецьку оборону. Тільки для того, щоб у березні 1943 року німці організовано і непомітно для супротивника просто вивели 9-у армію з-під Ржева, маючи намір використовувати її в майбутній Курській операції.
До мільйона трьохсот тисяч убитих, поранених, тих, хто потрапив у полон (що, наприклад, більше, ніж у Сталінграді). З населення до початку боїв 56-тисячного міста вціліло 150 осіб. Ще 200 осіб налічувало цивільне населення околиць, що пережило битву. Якщо Сталінград порівнювали з Битвою за Верден Першої світової війни, то Ржев удостоївся порівняння з Битвою на Соммі. І за безрезультатність, і за характерний місячний пейзаж, що залишився після боїв (до речі, в Битві на Соммі, що вважається однією з найкривавіших в історії людства, сукупні втрати британців, французів і німців були меншими, ніж Сталін із Жуковим заплатили за Ржев).
Військові історики, які вивчають Битву за Ржев, невтомно сперечаються про те, що це було, яка фатальна сила змушувала радянське командування йти на ці марні жертви. Що це було, намагався зрозуміти і Сталін, у цій своїй єдиній поїздці на фронт. Приїхав зазирнути в очі своєму божевіллю, одержимості цією точкою на карті, яка ледь не погубила його, як капітана Ахава, щоб далі вже з холодним серцем пвідправляти мільйони на смерть.
На відміну від звичних в Росії меморіалів гучним перемогам, фігура солдата меморіалу під Ржевом, яка ніби ширяє на журавлі, насправді це пам’ятник не солдатові-переможцю, а жертвам ще одного сталінського геноциду, на догоду його параної, імперським амбіціям, некомпетентності, що погубив десятки мільйонів людей. Тому й так довго мовчали про нього, тому що жоден інший бій не демонстрував це так явно. Це пам’ять про ціну, яку платить народ за те, що він покірно йде слідом за божевільним диктатором.
У вирішальну для нього мить у дні всеросійського голосування за зміни до Конституції до Ржева приїхав і Путін. Величезний, на весь екран, на тлі скромної 35-метрової скульптури (10 метрів курган плюс 25 метрів сама статуя), насправді майже карликового зросту, російський президент у спеціально записаному 3-хвилинному відеозверненні попросив громадян Росії про підтримку, проголосувати фактично за його безстрокове перебування на посаді президента. Ще одного божевільного кремлівського диктатора нечиста принесла під Ржев.
