Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

Мистецтво клеїти дурня

«24-30.11.2017»
30 листопада, 2017 - 19:44

Першою моєю реакцією було: не може бути! Це поганий жарт, чи він із нас знущається?! Утім, ні, цей двометровий чоловік начисто позбавлений акторських здібностей, і дурника з себе корчити настільки переконливо він просто не може. Значить, він серйозно, значить, він справді вірить, що меморандум із забудовником Сінного ринку, згідно з яким той погодився понизити висотність мікрорайону, що будується, на два поверхи, він справді вважає компромісом, своєю і нашою перемогою. Це як Черновецький, тільки нинішній мер не грає. Грають ним, грають нами, якщо ми після низки аферистів обрали мером їхню маріонетку, значить, — заслужили.

Адже проблема навіть не в цих двох поверхах, проблема — я зараз скажу те, за що мене багато хто розкритикує — навіть не в ринку, адже ринок давно знесли, і його вже не повернути. Йдеться про те, що новий висотний мікрорайон у тій зоні, що і так велику частину доби стоїть у пробках, — це відкладена на років два, поки йтиме будівництво, катастрофа, порятунку від якої, якщо все залишити, як Кличко підписав, уже не буде. І така катастрофа, така бомба, за останні декілька років закладена під моє місто не одна. — Лише поряд із моїм будинком, на Антоновича, «елітні» «Нью-Йорк» і «Чикаго» без жодного паркомісця (технічна можливість побудувати підземний паркінг була, але забудовник банально вирішив заощадити) — гаразд, але 500-квартирний монстр теж без паркінгу напроти Володимирського ринку, там, де вже зараз неможливо припаркувати бодай один автомобіль!.. А Саперне поле, де, даючи дозвіл на забудову промзони, місто «забуло» розбити її на вулиці?! Та що там, ще десятки таких прикладів і місць! Із того, що місто якраз напередодні заборонило паркування на декількох (точніше, їх 67) прилеглих до забудови вулицях, а також на кількох транзитних магістралях, — це вже не перша подібна спроба міських властей, — ще не означає, що йому вдасться реалізувати на практиці цю заборону. А евакуатори, на яких покладаються прожектери, наглухо запломбують ці життєво необхідні артерії, як було на нашій пам’яті вже не раз.

Тоді виникає питання, що ж треба було робити? Ну, по-перше, не брехати, і чесно визнати свою поразку в перемовах із забудовником. Адже з дозволами на будівництво все не настільки не в порядку, як це стверджують активісти (як вони були отримані, це вже інше питання, і воно не до мера, а до новоствореного Державного Бюро Розслідувань — ДБР), і шансів виграти суди — навіть якщо це буде, передбачимо неймовірне, не український суд, практично немає. А далі варто подумати, наприклад, а як діставатимуться до своїх квартир тисячі і тисячі новоселів і без того перенаселеного району. — Про муніципальний транспорт, звичайно, не йдеться, адже навколишні вулиці не в змозі прийняти потік авто, що є навіть на сьогодні.

Власне, про станцію метро «Львівська брама», яку кияни вже чекають, скільки?.. Перевірив, знаєте, довгобуд, виявляється, — ровесник незалежної України: будівництво розпочали ще  далекого 1991 року. Відкриття цієї багатостраждальної станції стало б тією невеликою перемогою, яка послабила б гіркоту поразки, велика частина провини за яку, до бездарного втручання в конфлікт нинішньої адміністрації міста, лежала на колишньому керівництві насамперед міста і країни. Здається, в головах керівництва міста така думка якось промайнула — в січні 2017 року мер пообіцяв відкрити цю станцію  наступного 2018 року. З часу цієї заяви пройшов  майже рік, а роботи на об’єкті, на відміну від забудови Сінного ринку, так і не розпочалися. — Ще одна брехня, розрахована на миттєву позитивну реакцію, і коротку пам’ять киян. Адже виконати цю обіцянку мерові жоден активіст — ні в балаклаві, ні без неї — не заважав.

Чому б, замість того щоб знов і знов не наступати на граблі неефективних евакуаторів, місту не обмежити експлуатацію приватних автомобілів у Центрі — всередині залізничного кільця, не запустити нарешті систему відеофіксації порушень? Чому б Київраді не розробити і не подати в Раду механізм стягування штрафів за порушення правил дорожнього руху, а також щодо неправильного паркування, сума яких боляче б кусалася навіть для власників дорогих автомобілів, квартир, офісів, відвідувачів дорогих клубів, бутиків і ресторанів?

Утім, на терені інновацій, того ж дня, коли Кличко підписав свій історичний меморандум з «Емпоріум Проперіз», Київрада вже звернулася з однією революційною пропозицією до Верховної Ради. Під модною нині личиною захисту стартапів, поки світ захоплений електромобілями, штучним інтелектом і планами колонізації Марса, керівництво міста запропонувало Верховній Раді, Президентові та Національному банку легалізувати криптовалюти, і навіть запровадити свою — національну. Це, приблизно, як замість фінансування хімії та фізики, віддати всі кошти алхімікам, які обіцяють швидкий і надійний спосіб швидкого збагачення — філософський камінь, здатний перетворити на золото будь-який, навіть найблагородніший метал. Такий ось зразок середньовічного мислення в масштабах конкретної європейської столиці. План розвитку міста нам складуть астрологи, бюджет поповнять алхіміки,  медициною опікуватимуться ворожки. І що ви, громадяни, зі своїм Сінним ринком лізете, коли в нас у місті такий експеримент!

Що більше за все лякає — так це печерна некомпетентність нашого мера, адже вона не зі зла, він справді не розуміє, навіть не має уявлення про ті проблеми, якими живе сьогодні наше місто, не усвідомлює наслідків своїх дій і своєї бездіяльності, щиро приймає нав’язану йому оточенням імітацію активності за вирішення цих міських проблем. Я з цього і почав свою колонку, він як Черновецький: лише той удавав, клеїв дурня, а наш нинішній мер і як мінімум частина його оточення, на жаль, ні.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments