Демократія - це коли два вовки і ягня голосують щодо обіднього меню. Свобода - це коли добре озброєнне ягня оспорює результат такого голосування
Бенджамін Франклін, один із засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець, масон

…Народу зі своїми провідниками не допомогли зустрітися

15 травня, 2017 - 17:35

У «Дня» і в більшості іншої української журналістики — різні герої. Ми скільки зусиль докладали, щоб показати суспільству справжніх гігантів думок. Інші — їх впритул не помічали.

Філософ Сергій Кримський. Для нас — це гуру, вчитель. Або Джеймс Мейс. Скільки років пройшло, перш ніж українська журналістика звернула увагу на цих людей? Але багато роботи ще попереду. У Києві, на жаль, немає вулиці імені Джеймса Мейса. Немає пам’ятника. Зрештою, його ніяк на державному рівні і не нагородили. Якби не Премія імені Джеймса Мейса, яку щороку вручає «День», його ім’я залишилося б не пошанованим.

Це ж, на жаль, стосується й історії Норильського повстання і його лідера Євгена Степановича Грицяка. Ми все робили для того, щоб ця людина, її життєвих шлях стали національним надбанням. Інші цього не помічали. З цього приводу я написала у «Фейсбуці», і Ганна Гопко, до речі, це помітила, що ні в Євгена Грицяка, ні у Джеймса Мейса не було жодного загальнонаціонального ефіру! У Євгена Грицяка був лише запис проекту «День-TV», коли ми до нього в село відрядили журналістів. У ці траурні дні пам’яті можна ж взяти наше відео і показати в ефірі? Корона б не впала з голови. Візьміть, поставте, покажіть українцям.

Наше суспільство багато років було постгеноцидне, постколоніальне, і з нього вийшло багато слабких і покалічених. І ще — боязливих. А оцінити таких гігантів, яким був Євген Грицяк, може далеко не кожен. Для цього треба час і зусилля… Звісно, в умовах війни суспільство зустріло ще одне випробування, не засвоївши всі попередні уроки.

Чому був важливий спільний спротив сталінізму? В ГУЛАГу основну боротьбу очолили українці, а Норильське повстання – Євген Грицяк. Його авторитет, його твердість були такими, що його слухали навіть непримиренні вороги – ті ж самі росіяни-націоналісти. Тому тут важливі спогади Михайла Ткачука, що Євген Степанович мріяв зберегти людей та український генофонд: «Грицяк взяв за правило — перемога не в тому, щоб прийняти героїчну смерть, а щоб вижити заради майбутнього». Саме так Євген Степанович ставився до подій на Майдані. Коли в мене було відчуття того, що «рушниця», яка висить над Майданом, в кінці «акту» вистрелить, ми зверталися до Євгена Степановича за порадою. Адже він бачив далі за всіх. І нам в інтерв’ю Євген Грицяк сказав: «Цієї війни з Росією було не уникнути». Коли наші політики зізнаються, що не могли уявити, що Росія нападе на Україну, ми говоримо у відповідь: «А чому ви не слухали старих інтелектуалів-табірників?». Вони казали: «Росія – наш лютий ворог». І це вони говорили тоді, коли Росія зміцнювала армію, а наші… грабували країну і не давали пройти до влади тим, хто міг зарадити. Пам’ятаю, як під час Майдану Євген Грицяк говорив нам: «Треба вчасно зупинитися на точці не насилля». Він вірив у це, і я думаю, що можна було уникнути трагічних наслідків. Але в загостренні ситуації були зацікавлені з різних боків.

…Народу зі своїми провідниками не допомогли зустрітися журналісти. Євгена Степановича мали б знати мільйони. Обікрали самі себе...

Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День»

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments