Існування нації спирається на свідому волю її членів.
Іван Лисяк-Рудницький, історик, публіцист, педагог, дослідник української суспільно-політичної думки

Не Пудрик нам голову!

4 вересня, 2020 - 10:43

Для потрапляння на високу посаду в нашій країні проводяться багаторівневі конкурси, змагання й спецперевірки (хоч зазвичай переможців знаємо заздалегідь), але мені здається, що початковим етапом відбору має бути не аналіз майнової декларації чи довідка від психіатра, а старий метод Чезаре Ломброзо. Якщо переказувати погляди цього видатного італійського криміналіста коротко, то він вважав, що часом злочинця можна визначити просто за його обличчям. Звісно, метод не ідеальний, але серед українських можновладців дав би хороші результати – у разі його імплементації, наприклад, якийсь черговий Кива не став би депутатом.

Або, припускаю, Дениса Пудрика не призначили б очільником Одеської митниці. Бо глянеш на таку людину (раджу погуглити) – й одразу розумієш, що цей митник буде наполегливо боротися з корупцією і покладе своє життя на олтар служіння державі. Цікаво, як так сталося, що саме його обличчя теперішня влада вважає «новим» і відправляє на найбільш «хлібну» митницю країни. Можна навіть сказати, що тепер Денис Пудрик – просто флагман антикорупційних мрій Зеленського в новій українській митниці. Осанна!

Трудовий стаж (хотілося написати «мозоль») у цього пана вражаючий: у митній службі Пудрик почав працювати з 1998 року, будучи 21-річним студентом університету. За цей час він працював на посадах: інспектор митного поста «Донецьк - аеропорт» Донбаської регіональної митниці; інспектор, а згодом очільник відділу контролю митної вартості в Донбаській регіональної митниці; заступник начальника Донецької митниці; перший заступник керівника Маріупольської митниці; в.о. заступника начальника Східної митниці; заступник начальника Східної митниці; керівник Бердянської митниці;  очільник Кримської митниці; начальник Чернігівської митниці; очільник Львівської митниці; начальник Луганської митниці;  керівник Кримської митниці.

Він володіє квартирою в столиці на 114,3 квадратів, двома квартирами в Донецьку (площа - 159,9, 77,9), дачним будинком під Києвом на 219 квадратів. Там же в нього є земельна ділянка на 600 квадратних метрів, а також кімната в Кропивницькому (18 кв.м.), дві квартири в Туреччині - 120 квадратів і 30 кв.м., квартира в Криму, в Сімферополі - 138,7 кв.м., будинок в Криму на 714,9 метрів, 2000 квадратних метрів земельної ділянки також в Сімферополі, гараж, машиномісця та інші нежитлові приміщення. Також Пудрик задекларував 4 годинники марок: Corum, Zenith, Rolex, Breguet. Полушубок та шубу з натурального хутра, ювелірні вироби. У його власності 4 авто.

Після Революції гідності це «нове обличчя» підпало під люстрацію й було звільнене з митниці. Але пан Пудрик настільки прагнув далі служити рідній державі, що подав у суд, який і виграв вже після приходу до влади Зеленського. Більше того, держава навіть виплатила цьому патріоту майже 700 тисяч гривень компенсації. Тепер нова влада призначила Пудрика керувати Одеською митницею. Протести не забарилися, до того ж галас здійняли не тільки антикорупційні організації, а й самі представники нової влади – зокрема обурений пост у фейсбуці про це призначення написав Саакашвілі.

Але влада ніяк не відреагувала на обурення людей і протест антикорупційних активістів. І саме відсутність реакції означає більше, ніж це призначення. Адже є сигналом того, що президентська команда швидко втрачає контакт із реальністю та настроями населення. Вочевидь, Зеленський занурений у «теплу інформаційну ванну» й не реагує на такі удари по його рейтингу. Адже ми так і не дочекалися відсторонення від посади керівника президентського офісу Єрмака, хоча про можливі корупційні злочини його родини не чув тільки глухий («плівки Єрмака»). А ось тепер влада призначає на найгрошовитішу посаду на митниці людину, яку рішуче не сприймає громадська думка. Реакції просто нуль – Пудрик спокійно працює далі.

Але якщо зіставити призначення Пудрика на митницю з висуненням у мери Одеси коміка Філімонова, то стає дуже цікаво. Адже можна припустити, що в гумориста грошей на потужну виборчу кампанію немає, а «слугам» десь треба їх брати…

Новини партнерів