Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

«Протестна тусовочка»

21 червня, 2018 - 18:14

Через низку обставин не хотілося про це писати, але на жаль. Йтиметься не про Аркадія Бабченка чи СБУ, а про те, як було сприйнято в РФ нещодавню спеціальну операцію з «убивством» і «воскресінням» журналіста. Бо картина вийшла воістину епічною і чудовою, як ніколи.

Відразу зауважу, що будь-який, хто давно читає і (або) особисто знає Бабченка, сумніватися в його щирості не буде в принципі — з армійською прямотою Аркадій неодноразово висловлював свою думку з того чи іншого приводу. Річ зовсім не в ньому, хоча ціла низка світових ЗМІ обговорила спецоперацію, а в його колегах. Імовірно, тепер — колишніх колег, тобто — російських лібералів.

Приблизно з початку десятих років їхня журналістська й «протестна» (так-так, в лапках) частина, хоч й іронічно називала себе «тусовочкою», вважала себе найбільш вірним камертоном навколишнього буття, особливо в соцмережах. За часів Болотної і Сахарова ці люди були особливо помітні — якоїсь миті російські пропагандисти навіть зробили їх цапом-відбувайлом, обізвавши болотними «хіпстерами» (насправді цей термін до них жодного стосунку не має).

Колонки, постинги й репортажі текли рікою, народжувалися і вмирали меми, а у Facebook кипіли обговорення, гідні пера Данте — чи є журналістська етика, чи немає її? Чи можна писати те, і не писати це? Чи слід приймати чийсь бік, чи не можна? Журналістика чи політика? Їздити чи не їздити до Києва? З будь-якого приводу провідні спікери «тусовочки» завзято сперечалися один з одним і численним оточенням, треди росли прямо на очах.

Опоненти знущально називали ті обговорення ліберальним парткомом — так само, як у СРСР, винних опрацьовували, ставили їм на «вид» і виносили якийсь вердикт, але робили це не партійці, а сама «тусовочка», вважаючи себе оплотом лібералізму і свободи слова. При цьому вони ніколи не соромилися спілкуватися з представниками влади, яка, начебто, їх пригнічувала. Однак стандарти почали змінюватися.

Одні вважали можливим фотографуватися з убивцею і терористом з «ДНР».

Інші не схвалювали тих, хто не розумів таке сусідство.

Треті лаяли Україну та українську пресу.

Четверті вчили українців жити за будь-якої слушної нагоди.

П’яті серйозно (!) писали про якесь «громадянське суспільство» в Росії.

Шості влаштовувалися оформлювачами виставки народного господарства.

Сьомі писали, що в Україні триває громадянська війна.

Восьмі — що зі Скрипалями нічого не доведено.

Дев'яті — про всесвітню хвилю русофобії.

Десяті спокійно спілкувалися з Марією Захаровою.

Тощо.

Аркадій досить прямо висловив своє ставлення до падіння відомого борту Ту-154, і ось тут «лібералів» буквально прорвало, де там ті «Звезда» из «Известиями»! Бабченко повільно, але вірно ставав «нерукостискальний» — термін означає, що «прогресивна громадськість» не вважає для себе можливим спілкуватися з тією чи іншою особою. Однак спілкувалися, та ще й як — приходили і навчали, що писати, як писати, про що думати і як при цьому морщити лоба. І не посперечаєшся — серйозні люди, лідери думок.

Апофігей трапився на нещодавньому «воскресінні». Одні шкодували, що живий, інші скаржилися на вбивство журналістики, треті з висоти років і досвіду пояснювали, що зі спецслужбами співпрацювати не можна. «Журналіст Бабченко» скінчився тощо. Цієї миті «Первый канал» міг би сміливо взяти гамузом цих милих людей на роботу — вони хвацько переплюнули будь-якого Кисельова, Соловйова, Симоньян і іже з ними. Яка зворушлива єдність думок.

Вони завжди боялися репресій, ув’язнення й убивств. Але вони не розуміють, і ніколи не зрозуміють того, що ніхто і ніколи їх репресувати не буде — тому що немає кращих помічників у Путіна за усіх них.

З неповагою, ліберал.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments