Сокиринці - український Парнас
Дорогою до Чернігівщини земля стає пласкою, і хмари на небі теж випростуються, пригортаючись рівними животами до безмежних кукурудзяних полів. Дерева вищають, метелики й жуки вбираються у яскраві кольори різнотрав’я, повітря тане спекотними пахощами на обрії синьо-зелених барв. Величезні простори зрідка розгортаються сонними селами й пишними садами. Там аж ніяк не чекаєш побачити палац початку ХІХ століття у стилі ампір*, під зеленим куполом якого 60 кімнат, два флігелі й готичний міст. Навколо — старий парк із віковими дубами й платанами, парадними алеями й тінистими стежками, зі ставком, який місцеві й досі називають Панським. Стомлений, але напрочуд живий маєток береже пам’ять своїх померлих панів — Ґалаґанів.
ПАНСЬКИЙ СТАВ
Історія цього роду є суперечливою й детективною, вона варта романів та кривавих оповідань. Гнат Ґалаґан отримав село Сокиринці у свою вотчину разом із 4 тисячами кріпаків за зраду Мазепи й підтримку Петра І. Запорожці прокляли його за погром Запорізької Січі 1709 року, який був виявом полковникової вдячності царю за призначення до Чигирина. Кажуть, що усі покоління чоловіків із роду так і не доживали до похилого віку, а сьомий узагалі іще дитиною раптово і без жодних причин помер у річницю страшного злочину. Тарас Шевченко по-простому неодноразово називав Гната Ґалаґана поганим. Цікаво, чи робив він це в розмовах зі своїм великим товаришем Павлом Ґалаґаном, далеким онуком зрадливого полковника, який виправив чимало родинних помилок? І знову про літературу, як у відомому романі Габріеля Маркеса «Сто років самотності», де всі чоловіки роду Буендіа мали однакові імена, Ґалаґани взялися називати синів Павлами або Григоріями, тому подекуди важко зрозуміти, хто вмер, а хто народився.
ПАРК НАВКОЛО ПАЛАЦУ У СОКИРИНЦЯХ
Один із Павлів перетворив Сокиринці на визнаний свого часу український Парнас**. Навколо збудованого ним палацу вирувало культурне життя – син Григорій зібрав кріпацький театр і хор, на гостину до нього приїздив Лисенко та Куліш, Шевченко й Чубинський. Григорій Павлович заснував перше в Україні ощадно-позичкове товариство й усіляко боровся за права селян-українців та звільнення від кріпацтва. На згадку про свого сина Павла, котрий так рано помер, він заснував відому київську Колегію Павла Галагана, на відкритті якої вперше для широкого загалу співав видатний український кобзар Остап Вересай.
ПАЛАЦ ҐАЛАҐАНІВ У СОКИРИНЦЯХ
У палаці в Сокиринцях є музейна кімната Остапа Вересая. Чимало його творів стали народною класикою, їх записували Лисенко та Чубинський, Еріх Марія Рільке відтворив образ кобзаря в оповіданні «Пісня про правду», Шевченко дарував йому свої книги, але від самого початку його просто почув Григорій Ґалаґан, подарував йому волю і показав світ.
МАСШТАБИ СОКИРИНСЬКОГО ПАЛАЦОВО-ПАРКОВОГО КОМПЛЕКСУ
Історія Сокиринців здається мені нескінченною, рід Ґалаґанів — таємничим і суперечливим, подорожуйте, відкривайте #українські_прекрасності собі й світу!
ВЕРЕСАЙ ОСТАП З ДРУЖИНОЮ У ВІКІПЕДІЇ
Ампір* — як пише «Вікіпедія» — архітектурний стиль часів Наполеона, для якого характерним було звернення до мистецьких традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності та обов’язкового прагнення звеличити абсолютну владу військових монархій.
**Парнас — гора у Греції, де й досі живуть музи поезії.
