Те, що треба побачити
В останні дні квітня столиця перетворилася на «Київ вокзальний» − українці, зрадівши довгим вихідним, масово їдуть «на картоплю» та відпочинок. Як повідомив 24 канал, найбільше співвітчизників поїде на Закарпаття (звісно, Сакура-фест, Долина нарцисів, озеро Синевир нікого не залишать байдужими) та до Львова (який незабаром відзначатиме День міста, що традиційно пов’язаний з різними фестивальними заходами). Проте хотілося б, щоб поза увагою не залишився і Луцьк – старовинний, спокійний і затишний. Особливо його Музей волинської ікони. «День» дуже багато писав і ще писатиме про нього, бо ця скарбниця волинської школи іконопису постійно дарує відкриття – завдяки ретельній роботі реставраторів «проявляються» рідкісні сюжети і образи XVI –XVIII та інших століть, до того приховані шарами новіших зображень або впливом часу.
Саме тут зберігається унікальна реліквія – ікона Холмської Богоматері XI – XII століть, що має величезну цінність і як врятований зразок сакрального мистецтва (постійні читачі «Дня» пам’ятають, що її реставратор Анатолій Квасюк витратив 10 років життя на те, щоб зображення проступило через час, – і газета оголосила його у Людиною року-2009), і як релігійна святиня (вважається, що це точне відтворення апостольської ікони має чудотворну силу). І знаєте, щоб відчути потужну енергетику колекції, зібраної у сучасному, але, на жаль, уже замалому для зібрання приміщенні, зовсім не обов’язково бути релігійною людиною. У цьому я днями переконалася сама, коли пощастило побувати на екскурсії музеєм від його завідувача Тетяни Єлісєєвої.
У кожного образу – своя історія, варта окремої розмови, і власні «штрихи», що вирізняють ікону, як-от намисто на шиї Богородиці чи українська сорочка на Ісусі, чи особливо посріблений одяг дерев’яної скульптури янгола, чи своєрідна композиція тощо. Прикметно, що Тетяна Миколаївна звертає увагу в кожному випадку і на те, хто і як реставрував образ, – і то особливі історії перемоги фахівців над часом. І все це не тільки дуже цікаво дізнатися та просто приємно побачити. Це і певний «заряд» гордості за самобутню українську культуру, адже такими скарбами володіє далеко не кожна країна. До речі, тут є і окрема частина залу з роботами Йова Кондзелевича – найвидатнішого професійного іконописця волинської школи кінця XVII – XVIII століть. Цього року виповнюється 350 років з дня народження майстра, але, на жаль, держава у календар дат, що відзначаються на найвищому рівні, цю віху не внесла. Схоже, посадовці, що так вирішили, точно музею в Луцьку не відвідували. Виходить, треба нам самим активніше пізнавати і робити трендом своїх Великих. Може, тоді і чиновників переконаємо.
А ті, хто не має можливості відвідати Музей волинської ікони, можете здійснити віртуальну екскурсію прямо зараз на сайті Україна Incognita.
А ще два наступні тижні в Луцьку (бібліотека СНУ ім. Лесі Українки (вул. Винниченка, 30А), з 10.00 до 18.00, крім неділі) триватиме виставка майже 170 найкращих світлин Міжнародного фотоконкурсу газети «День». Перші відвідувачі кажуть, що ці роботи «рвуть душу» і водночас є філософськими фотоновелами. Приходьте і переконайтесь!
Ольга Харченко, «День». Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
