Тролю, впивайся самим собою
Значимість Інтернету для політики влада взагалі і російська влада зокрема усвідомила досить давно - приблизно в 2011 році, під час «арабської весни». Саме в той час стало зрозуміло, що за допомогою Мережі громадяни можуть скоординувати свої дії достатньою мірою, щоб змінити якщо не політичну систему, то хоча б перші особи в ній. Інтернет тоді, по суті, відродив античну агору, але в набагато більших масштабах.
Кремль швидко побачив загрозу для себе і вжив заходів проти неї. Якщо ж є засіб для самоорганізації громадян і знищити його не можна (точніше, можна, але це прямий шлях до перетворення на Північну Корею), треба максимально знизити його ефективність, забивши Мережу інформаційним сміттям, за можливості провладним. Ідея «фабрики тролів» витала в повітрі, і було б справжньою дурістю цю ідею не використати. Москва - використала.
Перш ніж продовжити розмову, слід зробити короткий відступ і приділити увагу одному цікавому парадоксу. Тролі - це мережеві хулігани, так ж, як пранкери - хулігани телефонні, а байкери - часто хулігани в буквальному сенсі слова. У більшості країн всі вони активно виступають проти влади і проти законів (байкери взагалі майже поголовно анархісти). Не те в Росії. Тут хулігани радісно підтримують владу. Байкери в особі клубу «Нічні вовки» пропагують російський шовінізм, пранкери прагнуть скомпрометувати лідерів опозиції, а тролі...
Що роблять тролі, відомо всім. Про ольгинську «фабрику тролів» у Санкт-Петербурзі не писав хіба ледачий. Нещодавно радіо «Свобода» опублікувало інтерв'ю Ольги Литвиненко, дочки Володимира Литвиненка, що входить у найближче оточення російського президента Володимира Путіна. Повідомляє вона, зокрема, ось що:
«Потім я дізналася, що в селищі Ольгине, поблизу Петербурга, Пригожин побудував спеціальну споруду, на кшталт заміського великого будинку, в якій усе це обладнання і почали розміщувати. Я там ніколи не була, бо технічні питання мене не цікавили. Я знала, що відібраних молодих людей, які дали розписки, стали розміщувати в цій будівлі, і вони виконували там якусь незрозумілу мені спочатку роботу. Пізніше вже батько і Пригожин розповіли мені про їхній задум організувати якийсь хакерський пункт, де ці хлопці і дівчата будуть здійснювати всілякі комп'ютерні дії, необхідні для поширення путінської пропаганди в мережі, зокрема за кордоном».
У Росії існування такої «фабрики» давно вже секрет Полішинеля, але це лише низовий рівень пропаганди - створення інформаційного «шуму». Ведеться й інша робота, значно більш тонка.
Наприклад, мало хто чув про компанію «Ост-Медіа», розташовану в російській столиці в непримітному двоповерховому особняку на Старомонетній вулиці, що в Замоскворіччі. Проте саме ця компанія володіє двома відомими блогами на недавно ще популярному сервісі livejournal (зараз його успішність іде на спад, оскільки ресурс тепер перебуває під контролем російської влади: fritzmorgen і teh-nomad). Перший із цих блогів відверто шовіністичний, другий нібито ліберальний, проте потрібної миті публікує саме те, що потрібно адміністрації російського президента. Насправді над ними працює один і той же колектив авторів, розділяючи між собою ролі: кожен підгортає свою аудиторію. Кошти в «Ост-Медіа» вкладаються чималі: адже Росія не найбідніша країна в світі і на пропаганду її влада не скупиться, враховуючи, що зарплата рядових працівників цієї компанії - близько 60 тисяч рублів.
Мешканці Кремля давно вже засвоїли: Інтернет - зброя двосічна. Її можна використовувати для розхитування чинної влади і для самоорганізації, але так само і влада здатна вживати її для того, щоб дезорієнтувати своїх супротивників і сіяти ворожнечу між ними. Якщо ж не ворожнечу, то хоча б взаємне нерозуміння. Тролі, породжуючи ворожнечу в умах, домагаються саме цього ефекту.
У внутрішньоросійській політиці цей засіб використовувався давно, але на повну потужність розгорнувся тільки після нападу на Україну. Здається, всі пам'ятають фейк 2014 року про хлопчика, нібито розп'ятого українськими військовими. Навряд чи хтось по той бік кордону всерйоз розраховував, що громадськість повірить у подібний абсурд. Але та історія і не призначалася для того, щоб у неї вірили: це була не дезінформація, а саме тролінг. Мета полягала в іншому: засмітити інформаційний простір і створити таке емоційне розжарення, яке унеможливлює предметне обговорення будь-якої проблеми. І цієї мети, на жаль, повною мірою було досягнуто.
Подібним чином справа йшла і з галасом, який тролі підняли навколо одеської трагедії 2 травня 2014 року. І тут від них зовсім не вимагалося звалити провину за те, що трапилося, на прихильників Майдану - потрібно було перетворити серйозну розмову про це на істерику і спровокувати на це опонентів Кремля. Що ж, скільки б грошей їм за це не платили - тролі відпрацювали їх на те, що їм замінює совість.
Можна згадати і збитий «Боїнг», і багато інших прикладів, але суть у всіх випадках однакова: витіснення аргументів емоціями. Якщо кремлівські тролі називають когось «каклами» і «укропітеками», мета тут очевидна: розлютити цих людей і змусити скотитися на той же рівень розмови. На те вони і тролі.
Українських читачів можна зрозуміти: за останні чотири роки словосполучення «гібридна війна» у всіх зав'язло в зубах. Однак це не скасовує того факту, що проти України війна ведеться справді гібридна, де в хід йдуть усі засоби. Тролі серед них займають далеко не останнє місце.
Російська пропаганда поступово втрачає свою ефективність: занадто часто її працівників ловили на брехні, щоб розсудлива людина могла сприймати їхні твердження всерйоз. Тролі - інша річ, вони і не вимагають, щоб хтось їм довіряв. У них, як і раніше, залишається можливість зривати будь-які предметні розмови в Мережі, і громадянам стає набагато важче використовувати її як засіб самоорганізації. Найбільш активно й ефективно це діє всередині самої Росії, але і для України кремлівські тролі становлять серйозну небезпеку.
