Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

Тяжке життя американських шпигунів у Москві

26 серпня, 2018 - 14:17

«Нью-Йорк Таймс» б'є на сполох. Нібито інформатори й агенти США в Росії, включаючи інформаторів ЦРУ з кіл, наближених до президента Росії Володимира Путіна і Кремля, практично нічого не повідомляють у Вашингтон останніми місяцями. Тим часом, ще 2016 року розвідувальні служби США нібито отримали термінові і явні попередження про наміри Росії втрутитися в американські президентські вибори. Тоді, як стверджується, вони дали детальну оцінку операції з втручання у вибори значною мірою завдяки своїм інформаторам, нібито близьким до президента Путіна і до кремлівської адміністрації, і повідомили низку важливих деталей. Тепер же ці кремлівські інформатори нібито мовчать протягом багатьох місяців і нічого не повідомляють про плановане російське втручання у вибори до американського Конгресу восени 2018 року.

Як вважає газета, це мовчання є не наслідком якихось гучних провалів, а головним чином - результатом застосування «Новачка» в Англії в лютому цього року, що викликало обмін висилками дипломатів і різке скорочення чисельності американського дипломатичного персоналу в Росії. Джерела в ЦРУ нібито вважають, що інформатори зачаїлися в умовах більш «агресивної роботи російської контррозвідки, що виявляється у спробі вбити шпигунів», зокрема колишнього полковника ГРУ Сергія Скрипаля. Також колишні і діючі американські чиновники розвідслужб і Міноборони заявили, що вигнання офіцерів розвідки США з Москви зашкодило зусиллям зі збору інформації. Крім того, в США припускають, що перебування інформатора ФБР під пильною увагою комітету розвідки палати представників - захід, схвалений главою Білого дому Дональдом Трампом, - негативно вплинуло на збір розвідувальних даних. Тепер решта дипломатів у Москві та інших російських містах мають набагато менше можливостей зустрічатися зі своїми джерелами інформації, оскільки за небагатьма дипломатами-розвідниками встановлено ​​дуже щільне стеження з боку російської контррозвідки.

Що зі сказаного «Нью-Йорк Таймс» відповідає дійсності, а що є фантазією чистої води? Почнемо з того, що всі джерела інформації американських дипломатів у Росії можна умовно розділити на дві великі категорії: інформатори та агенти. Інформатори - це ті, з ким дипломати, як розвідники, так і «чисті», зустрічаються практично щодня. До них належать: російські офіційні особи, дипломати інших країн, акредитовані в Росії, а також численні приватні особи: бізнесмени, експерти, політологи, економісти, журналісти тощо. Від інформаторів власне секретні відомості не надходять, але отримана від них інформація допомагає скласти загальну картину політичного, військового, соціально-економічного та культурного становища в країні, про що посольство регулярно інформує Вашингтон з посиланням на своїх інформаторів. Крім того, дипломати відвідують брифінги і різного роду обов'язкові офіційні заходи в російських міністерствах і відомствах, прийоми в інших посольствах, а співробітники військового аташату, крім того, відвідують військові маневри. Вся ця діяльність є абсолютно легальною і російською владою не переслідується, за одним винятком. На таких зустрічах дипломат-розвідник може спробувати завербувати свого співрозмовника, який, у свою чергу, може виявитися «підсадною качкою» і діяти в контакті з ФСБ. Якщо контррозвідці вдається викрити випадок вербування, то дипломат-вербувальник у будь-якому випадку висилається з Росії. Залежно від стану двосторонніх відносин, висилка може відбуватися по-тихому або супроводжуватися гучним скандалом. Однак, через щільні контррозвідувальні заходи в Росії, і особливо в Москві, американські та інші спецслужби вважають за краще вербувати агентів для Росії в третіх країнах.

А ось агенти - це справа значно серйозніша. Агентами можна називати тих осіб, які поставляють до США дійсно секретну інформацію, що становить державну таємницю (не будемо зараз говорити про розмитість категорії держтаємниці в Росії), і, як правило, отримують за це регулярну винагороду. До цієї категорії, зокрема, належать так звані нелегальні резиденти - кадрові співробітники американської розвідки, що діють під чужим ім'ям і під виглядом російських громадян. Зрозуміло, неможливо сказати, чи є зараз такого роду американські резиденти в Росії взагалі. Але в будь-якому випадку, в мирний час інформація від нелегальних резидентур, принаймні, за класичними канонами, не повинна надходити. Вони призначені для роботи в разі війни, коли дипломатів буде відкликано і весь вантаж роботи з агентурою ляже на плечі нелегальних резидентів. Але до цього вони перебувають у сплячому стані і ніяк себе не виявляють. У мирний же час агенти зазвичай передають зібрану інформацію резидентам, які працюють під дипломатичним прикриттям.

Таким був стан справ у доцифрову епоху. Але зараз, внаслідок бурхливого розвитку цифрових технологій, агентура, особливо американська, всю ту інформацію, яку можна перевести в цифрову форму, передає через Інтернет, можливо, з використанням захищених каналів зв'язку і різного роду кодувань. У цифрову форму неможливо перевести тільки суто матеріальні речі - зразки різного роду матеріалів. Але оскільки американці технологій в Росії практично не крадуть, необхідності в особистих контактах з агентурою, ускладнених через щільну роботу ФСБ, у дипломатів-резидентів майже немає. Ось у воєнний час, коли російський Інтернет може бути повністю заблоковано, можливо, доведеться повернутися до потужних радіопередавачів. Але за мирного часу це неактуально.

Як же вплинуло на інформаційний потік різке скорочення чисельності американського дипломатичного персоналу в Росії? Через брак часу залишені в країні дипломати змушені були різко скоротити кількість зустрічей зі своїми інформаторами, особливо з числа тих, хто не належить до російських офіційних осіб. Адже дипломатам доводиться ще відвідувати масу обов'язкових офіційних заходів. Що ж стосується потоку інформації від агентів, то він навряд чи скільки-небудь істотно змінився в результаті скорочення чисельності американського дипперсоналу в Москві. Але навіть якщо відбулися істотні зміни в обсязі потоку агентурних повідомлень з Росії в той або інший бік, ця інформація - строго конфіденційна, і ніхто зливати її пресі не буде. І тим більше не буде ділитися відомостями про наявність агентури в найближчому путінському оточенні і в кремлівській адміністрації.

Думаю, що насправді агентури такого рівня в Росії ні ЦРУ, ні інші американські спецслужби взагалі не мають у своєму розпорядженні. А всі повідомлення «Нью-Йорк Таймс» - це фейковий інформаційний закид, що базується на єдиному достовірному факті - різкому скороченні останніми місяцями інформпотоку від американського посольства до Росії. Авторами закиду, швидше за все, є ті кола Демократичної партії, які розкручують скандал з російським втручанням в американські вибори. Він фіксується кіберекспертами, але їх дані виглядають не так переконливо для громадськості, що не знайома з тонкощами інформаційних технологій. А ось агентурне підтвердження з Москви російського втручання у вибори США - це вже більш вагомий аргумент для широкої американської публіки.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments