Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Тимчасовці

«26.03–01.04.2021»
1 квітня, 2021 - 20:28

Ця родима пляма на маківці «радянської людини» проступила десь у 80-х, під завісу СРСР. — Ніби два виміри, дві реальності в головах. Із одного боку, це країна, в якій не гріх і самим брехати, тягнути що погано лежить, і паскудити там, де спиш, бо те ж саме, але в незрівнянно більших масштабах робить влада... І ще одна, уявний Захід-рай, де люди живуть відразу начисто, в повну силу, де, варто лише їм туди виїхати, гідно (у вільно конвертованій валюті) поцінують їхні таланти, а якщо немає вмінь і талантів, просто нагородять за душевну красу. Мільйони і справді працьовитих, талановитих протягом 30 років виїхали і реалізували себе, але десятки мільйонів, що вміють хіба що скаржитися на життя, в дрібницях брехати, красти та паскудити, вимушено залишилися, продовжуючи самі та навчивши дітей так само начорно, як і вони, жити в, як вони її зневажливо називають, «цій країні». Географічні уявлення про розміщення Раю з геополітичних мотивів з тих пір розмилися, але, поза залежністю, на Заході або в Росії розташована їхня країна-ідеал, «ця країна», як вони вважають, усе так само їх не гідна. «Потрібно валити», — зітхають вони повсякчас при зустрічі. І лише ввічливість не дозволяє їм відповісти: «Та коли ж ти звалиш нарешті!»

Щодо цього «слуга» Ганна Колесник не найбезнадійніший персонаж. За освітою юрист і економіст, у неповних 27 років встигнувши попрацювати експерткою у системі МВС (робота, що в Росії, що в Україні однаково вимагає виняткових умінь, що сприяють, наприклад, розгледіти активіста Ратушного в «Чорному квадраті» Малевича), а потім на побігеньках в одного з колишніх «смотрящих» митниці за часів Януковича (тепер радника заступника голови Офісу Президента Сергія Трофімова) Вадима Слюсарєва (до парламентських виборів 2019 року на неї була записана частина його бізнесу), вона отримала депутатський мандат і місце в одному з «найжирніших» парламентських комітетів — Комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики. Не старшої фігури, звичайно, але все-таки непогано оплачуваного пішака у низці розставлених її шефом, що вміє прилаштуватися за будь-якої влади, на ключові місця «рєшал». Майже відразу після парламентських виборів її прізвище прозвучало у зв’язку із звинуваченнями в отриманні 30 тисяч доларів хабара, але, на відміну від свого менш везучого однопартійця Олександра Юрченка, її співтовариші зуміли цю справу якось зам’яти. Загалом, молода, але, за поняттями паразитів, що присмоктуються до нашої країни, жити вміє. Один із багатьох, трохи менш випадковий, ніж інші, безликий персонаж у списку «Слуг народу». Переважна більшість із нас навряд чи колись почули б її ім’я, якщо б не спровокований нею ж, як найчастіше це буває у «слуг», геть-чисто на рівному місці скандал.

Хоча, здавалося б, через що скандал. Чи варто дивуватися, що депутат від фракції, до якої належить той, що сплутав Раду з Держдумою Максим Бужанський (і всього кілька днів тому Дубинський), парламентської фракції Президента, який (тоді ще в статусі належного до призову громадянина) сам 2014 року за такої ж ситуації не просто виїхав з України, а декілька найтривожніших місяців пересидів у столиці країни-агресора, прослухавши присвячений загрозі чергового російського наступу спіч головнокомандувача Збройними силами України Руслана Хомчака, замість приливу патріотичних почуттів написала в смартфоні своєму бойфренду: «Пора валити з цієї країни». Біс із нею, позаяк вона нічому не навчилася на сумному досвіді колеги по фракції Богдана Яременка, що переписувався під об’єктивами всюдисущих журналістів зі жрицями кохання. — Не одній їй закрутила голову весна, що запізнилася цього року. Не написала «Хайль Путін!» — і добре. Якби не обмовка «за Фрейдом», яку народній депутатці вибачити не можна: «ця країна». Попри те, зважаючи на паспортні дані, що вона не застала СРСР і в нашій країні її кар’єра склалася максимально, як для її віку, успішно, Ганна Колесник не вважає, що як народна депутатка, як громадянка вона щось у відповідь винна Україні. Бо вона, плоть від плоті народної, не вважає нашу країну «своєю».

Газета: 
Новини партнерів