Учитель
«Попереду натовпу стояли січові діди: ті, що в битви вже не ходять, а тільки дають поради, на них найкращий одяг (повитягали зі скринь пересипані махоркою шиті золотим галуном кунтуші і боброві шапки, шеврові чоботи), вони були поважні й урочисті, бо й залежало од них найбільше».
Юрій Мушкетик, «Яса»
Запорозька Січ завжди вирувала своїм неспокійним, інколи галасливим, напруженим життям походів на «басурман» чи інших кривдників козацької землі, підготовки до звитяжних битв, затятих веселощів. Таким представ перед нами козацька вольниця в історичних нарисах, романах та розвідках науковців. Втім, є ще один бік діяльності славної Січі, про який мало відомо, бо не досліджувалась раніше всебічна багатогранність різноманітних виховних козацьких практик. Маю на увазі в даному випадку передачу досвіду молодим старшими козаками, ту систему навчання, яка була поставлена на високому організаційному і управлінському рівні у запорожців.
Право на навчання молодих отримували найавторитетніші козаки старшого віку, які вже «відгуляли» своє у численних походах, полишили посади, але залишились жити на Січі. Найперше це були отамани різного рівня, куренні та паланкові, просто авторитетні вояки з великим життєвим та бойовим досвідом. Їх називали «радцями», бо вони могли дати пораду практично з будь-якого питання, розказати і показати як потрібно діяти в найскладніших умовах. Називали цих людей січові діди і були вони по суті Учителями — еталоном честі, мудрості, совісті. Їхня наука допомагала молодим козакам згодом вижити і перемогти в бою.
...У кожного з нас є в цьому житті Учитель. Можливо, не один. Це тільки на краще, адже кожний етап нашого буття має свій неповторний «колір і смак». Від кожного з цих Учителів ми беремо частку їхньої мудрості-сили, щоб згодом передати її своїм наступникам — дітям, колегам, підлеглим.
Але найбільше слово Учитель ми відносимо до шкільної пори, до тих часів, коли кожне слово, сказане вчителем в класі або навіть поза його межами важить для нас більше, ніж все інше на цьому світі.
Учитель — це авторитет, впевненість в правоті прийнятого рішення, аналіз ситуації і пошук шляху виходу із певних складнощів. Зрештою, це можливість прийти за порадою і відчути, як колись, захищеність перед проблемами.
...На початку жовтня ми традиційно відзначаємо День вчителя. Намагаємось говорити приємні слова, дарувати квіти. Влада традиційно ще й обіцяє шкільним учителям увагу, піклування та зростання їхнього добробуту. Щоправда, та ж влада (хоча і різні персони) швидко забуває про свої обіцянки, переймаючись, на їхній погляд, важливішими справами.
Цьогоріч свято проходить під знаком чергових реформ, започаткованих міністерством освіти. Хочеться вірити в успіх цих перетворень і немає бажання критикувати щирі (сподіваємось) наміри. Однак подальше невпинне скорочення сільських шкіл, зменшення завдяки цьому освітньо-культурного шару і навіть цифрової цивілізації в найменших громадах, довготривале приниження вчителів в соціально-громадянських статусах і до того ж низькими зарплатами (попри обіцянки 30-відсоткового збільшення оплати праці), неналежне матеріально-ресурсне та креативно-кадрове забезпечення шкіл (перелік можна продовжувати) свідчить про відсутність державного стратегічного бачення (мислення) перспектив розвитку первинних освітніх середовищ і шкільної освіти загалом як духовно-ментального фундаменту формування свідомого, спроможного протистояти глобальним викликам і патріотичного громадянина незалежної України.
Учитель — це не посада. Учитель — це не клітинка в штатному розписі і зарплатному формулярі. Учитель — це величина навіть не державної, а цивілізаційної ваги. Це категорія особистостей, наділених особливим талантом бачити «божу іскру» в своїх підопічних, незалежно від того, знаходиться вчитель у шкільному класі, студентській аудиторії, науковій лабораторії, в полі чи цеху виробництва, а сьогодні і за штурвалом БМП чи танка. Це ключовий людський, надзвичайно цінний кластер системи державо- і націєтворення. Якщо хочете, це філософська категорія, де яскраво розкривається філософія Держави, Суспільства, Нації, націлена високі ідеали глобального мирного майбутнього сучасної цивілізації.
