А найбільше покарання - це бути під владою гіршої людини, ніж ти, коли ти сам не погодився керувати.
Платон, давньогрецький філософ, епіграматист, поет, один з основоположників європейської філософії

Україна на 70 Книжковому ярмарку в Франкурті-на-Майні: ключові пункти

19 жовтня, 2018 - 14:02

1. На 70 Книжковому ярмарку Україна представила новий функціональний стенд у світло-синіх спокійних тонах площею 140 м2, який був розділений на дві частини: одна для читань і спілкування, інша – для комерційних переговорів. Стенд урізноманітнювали слухові та візуальні інтерактивні модулі: голоси письменників у навушниках, а також проект «Знайомство з туконі», у якому через VR-окуляри можна було подивитися на казкові лісові істоти. 

2. Гасло цього року –  «Senses of Ukraine» (Відчути Україну). На противагу минулорічному гаслу «Зрозуміти Україну» акцент цього разу з раціонального було зміщено на відчуття – слух і зір. Це гасло можна спроектувати і на ув’язненого кінорежисера Олега Сенцова.


Iнститут книги

3. Уперше відповідальним за оформлення й організацію стенду цього року був Український інститут книги, який існує більше року. Досі цим займалися фахівці з київського «Мистецького Арсеналу».

4. Зважаючи на те, що Інститут книги – молода організація, на його роботу в Франкфурті намагалися впливати «старші»: з критичними коментарями виступили ті, хто чотири роки тому вперше представляв Україну на книжковому ярмарку в Франкфурті, а також інші гравці зі сфери культурної політики, наприклад, Міністерство інформаційної політики, Фонд Рената Ахметова, «державні видавці», які представляли посередньо перекладені книжки державних мужів із метою просування їхніх інтересів, як я довідався в розмові з київськими фахівцями з книжкової галузі. Але це складна тема. 

5. Порівняно з репрезентацією чотири роки тому дуже скоротилася кількість волонтерів: це вказує на зростання професіоналізму адміністраторів стенду, які здатні своїми силами його обслуговувати.


Тобіас Восс з Франкфуртського книжкового ярмарку спілкується з Романом Рубченком (директором Фонду Ахметова) про ілюстровану книгу «Донбас»

6. З п’ятнадцяти видавництв, представлених на загальному стенді, деякі репрезентували себе лише своїми книжками – наприклад, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» або «Либідь», –  інші, як «Саммит-Книга», за підтримки свого партнера, Фонду Рената Ахметова, проводили гіперактивну промоцію, розпитуючи кожного учасника програми і деяких слухачів думку про виданий у «Саммит-Книга», в тім числі й англійською, альбом фотографій з Донбасу «Donbass and Civilians». Крім п’ятнадцяти видавництв на основному стенді, в інших залах були ще 7 українських видавництв з власними стендами.

7. Працівники фірми «Фигаро-кайтеринг», які у своїх білих кітелях зі стилізованими погонами на плечах безкоштовно частували водою й кавою, нагадували приязних стюардів на круїзному судні; вони просто могли б наливати віскі чи інші дорогі напої; подібні асоціації викликали і їхні проспекти в форматі A 3.


Іван Федічко (праворуч) з «Видавництва Старого Лева» розмовляє з іншим видавцем

8. Іван Федечко з «Видавництва Старого Лева» три дні зранку до ночі працював збоку на стенді, безперестанку ведучи переговори з міжнародними клієнтами, які цікавилися правами на публікації книжок видавництва. Здається, і цього року німецькомовні видавництва купили мало що. Але книжки студії «Аґрафка» продаються уже в понад 25 країнах.

Андрій Курков модерує читання текстів Олега Сенцова

9. Цього разу на стенді було небагато українських авторів, частина з них – щорічні гравці. Андрій Курков –  найвідоміший, але задіяний лише як модератор і декламатор текстів Сенцова, які він читав з інтонаціями, що нагадували Жоржа Мустакі. Крім того, були присутні Вікторія Амеліна, Катерина Калитко і – заочно – кінорежисер і письменник Олег Сенцов, який сидить у російській в’язниці. Виразно, хоч і коротко, виступив Мустафа Аґа Джемілєв – представник кримських татар, дисидент, який майже 14 років відсидів у тюрмах і таборах. І нарешті Богдан Коломійчук, автор історичних романів, останній з яких «Моцарт з Лемберґа».

10. Огляд актуальної української літератури в дуже вузькому колі представив літературний критик з Києва Євген Стасіневич. Його виступ мав назву «Навіщо Європі читати українську літературу».


Сергій Плохій – Ґвідо Гаусманн

11.З істориків цього разу були Сергій Плохій з Harvard Institute for Ukrainian Studies і Ґвідо Гаусманн з Університету Реґенсбурґ (ІOS). Вони продовжили те, що в попередні роки презентували, наприклад, Шльоґель, Снайдер чи  Померанцев-юніор. Вони дискутували на тему «The gates of Europe: What the world should know about Ukraine» (Ворота Європи. Що світові варто знати про Україну).

12. Українські автори й авторки, що живуть за межами України, в програму включені не були. Особливо це помітно на тлі того, як активно Грузія, що була почесним гостем, представляла свою супер-Ніно Гратішвілі. Не було Каті Петровської, Тані Малярчук – це якщо називати лише лауреаток премій, вже не кажучи про інших відомих авторів і авторок, які живуть у Польщі чи в США.


Катя Петровська, письменники з Києва спілкуються з Ніною Гратішвілі на спеціальній виставці «Грузія»

13. Чиї книжки вдалося продати якомусь німецькому видавництву на цьому книжковому ярмарку? Досі це вдавалося лише з книжками 2-3 авторів: Жадан, Курков, Забужко, Сняданко. Панує велика асиметрія рецепції, в загальних рисах я проаналізував її кілька років тому, коли хотів зрозуміти, чому  не можу знайти видавця – навіть з хорошими рекомендаціями – для своїх перекладів короткої прози Василя Махна. Власне, у переліку я забув про патріарха української літератури Юрія Андруховича. В одному інтерв’ю, що недавно з’явилося англійською, він говорить про те, що українська література – це щось для касти. Наслідком цього може стати те, що українську літературу треба буде пропонувати так, як у добрі старі часи видавничої справи, – на підписку, для відповідної «касти», в самвидаві.

14. Цього разу на стенді було порівняно мало всіляких заслужених гостей зі званнями почесних докторів відомих університетів та інших більше-менше реномованих персон: українців із захоплення, старших і молодих українців-діаспорян.


Курков, Плохій, Амеліна

15. Численна публіка зібралася в суботу на захід, присвячений Олегові Сенцову, а також на дискусію із висланим з Криму дисидентом Мустафою Аґа Джемілєвим. В інших випадках кількість слухачів сягала в кращому разі п’ятнадцяти-двадцяти. У рідному авторам Києві чи Львові на українських книжкових ярмарках публіки буває вдесятеро більше.

Мустафа Джемілєв спілкується з Алімом Алієвим та Юрієм Доркотом

 

16. Після читання творів Сенцова відбулася вражаюча мовчазна акція протесту на підтримку Олега Сенцова перед російським офіційним стендом.


100-річчя з дня народження Пауля Целана – Пауль Целан Центр Чернівців

17. Поза Українським національним стендом помітними були хіба що презентація роману Андрія Куркова «Шенгенська історія» (в німецькому перекладі "Kartographie der Freiheit" – «Картографія свободи») і дискусія Центру Пауля Целана.


Юрко Прохасько розповідає у Генеральному консульстві про Захер-Мазоха

18. Численну публіку – більше 100 слухачів – не в останню чергу завдяки доброму менеджменту та вечірнім годинам – зібрала розмова в Генеральному консульстві України з есеїстом і перекладачем Юрком Прохаськом про Леопольда фон Захер-Мазоха, якийсь певний час мешкав у Львові. 

19. У вузькому інтимному колі в готелі «An der Messe» пройшов вечір літературної корпорації «Meridian Czernowitz», яка у вересні наступного року святкуватиме уже 10-й ювілей. На вечорі читали Ігор Померанцев і – коротко, але цікаво – письменник з Ужгорода Андрій Любка.

20. Непомітно для більшості відвідувачів українці брали участь в бізнесовій частині програми книжкового ярмарку. Серед таких, наприклад, львівська арт-студія «Аґрафка», що в останні роки отримала чимало премій за дизайн українських книжок, і з меншою інтенсивністю – обидві засновниці книжкової інтернет-сторінки «Читомо». В програмі за запрошенням, в рамках якої тут раніше були, скажімо, друзі «Nika-Centr», цього разу брало участь київське видавництво «Смолоскип», колись засноване в США.


Видавництво «Смолоскип»

21. Статистичних даних щодо книжкового ринку в Україні, що їх в минулі роки час від часу пропонували у формі брошур, а недавно на Book Forum Lviv – так це зараз називається – представляли російською мовою й обговорювали, у Франкфурті не було. Подібну статистику постійно представляють, наприклад, Польща і Грузія. Зараз дослідження читачів готує «Читомо». Приблизно шість років тому були студії, які я згадав у переліку в пункті 13. У цьому контексті варто згадати інформаційну хроніку Львівського форуму видавців «Форумологія», Львів, 2018.

22. Помітні в контексті цілого книжкового ярмарку в Франкфурті українські видання: а) дивна історично-ревізіоністська публікація різними мовами авторства якогось регіонального олігарха про «Петра П’ятого», тобто про Президента Петра Порошенка. Кілька років тому тут була подібна книжечка про Юлію Тимошенко, яку написав сьогодні вже покійний журналіст Юрґен Рот.

б) Дисертація з Ессена про жінок в УПА, видавництва «Schöningh».

в) Монографія Джоржа О.Лібера «Total Wars and the Making of Modern Ukraine, 1914-1954», яка вийшла у 2016 році у канадському видавництві «University of Toronto Press».

г) До історії церкви – все ж таки цими днями Константинополь надав  Україні томос, (а слово «томос» з давньогрецької перекладається і як «книжка», звідси українське слово «том»). В другому томі тритомника про історію Свідків Єгови (видавництво «LIT») я знайшов майже 100 сторінок про історію й присутність цієї секти в Україні.

ґ) «Шенгенська історія» Андрія Куркова; метафори оригінальної української назви добре увиразнив заголовок німецького перекладу "Kartographie der Freiheit" («Картографія свободи»).  

23. Планується видання німецького перекладу роману Наталки Сняданко про Вільгельма Вишиваного у видавництві «Haymon»; про інші книжки мені невідомо.

24. Гарним був стенд, присвячений найкращим книжкам України. На ньому виставили вибрані книжки останніх років. Найважливіші особи в цьому контексті – Романа Романишин і Андрій Лесів з «Аграфки». Конкурс на кращий книжковий дизайн тричі відбувався в Україні в рамках Книжкового Арсеналу, уже вчетверте Україна змогла взяти участь і в міжнародній виставці фундації Книжкового мистецтва в Франкфурті. Окремо представили лише альбом "Contemporary ukrainian illustrators". Деякі ілюстрації, видрукувані у великому форматі, висіли над стендом на висоті 6 метрів й справляли гарне враження.

Історик С. Плохій і журналіст Г. Гнаук з FAZ

25. На відміну від попередніх років міністр культури на відкриття не з’явився, зате був його заступний Юрій Рибачук. Натомість слово мав віце-прем’єр-міністр Павло Розенко. Крім Ґергарда Ґнаука, який інтерв’ював Сергія Плохія, з журналістів я зміг ідентифікувати Наташу Фібріґ з 1+1 й Аніту Вінкельмаєр з української редакції «Deutsche Welle». Отець Петро з Української Православної Церкви у Франкфурті роздавав благословення, отця Романа з Греко-Католицької Церкви не було.

26. Що стосується нагороджених і ненагороджених зіркових перекладачів української літератури, які першими серед іноземних читачів читають українських авторів, виконуючи тим самим важливу функцію прокладання духовних мостів, то в програмі не вистачало Клавдії Дате, Александра Кратохвіла і Сабіне Штьор. Лише Юрій Дуркот модерував і читав, спочатку Вікторію Амеліну, а потім Олега Сенцова. Не зрозуміло було, чи він здійснив обидва переклади.

27. Лише непрямо, на задньому плані були вказані ті, хто в рамках цієї події сприяв українському книговиданню. В першу чергу тут слід було б назвати Книжковий ярмарок у Франкфурті, представником якого був Тобіас Фосс, і київський офіс Гьоте-Інституту, який представляла Марія Шубчик. А також Генеральне Консульство України на чолі з Генеральним Консулом Аллою Польовою  та її колегами. І наостанок, зовсім позаду – «всевидяче око», що за всім спостерігало, – автор цього звіту.


“I’m on the same page” – 70. Buchmesse, до 70-річчя декларації прав людини спільно ARTE, ZDF та DER SPIEGEL, Франкфуртський книжковий ярмарок та Borsenverein des Deutschen Buchhandels (Німецька книжкова торгівельна асоціація) створили коаліцію для дій та розпочали кампанію «На одній сторінці» за підтримки Організації Об'єднаних Націй та «Міжнародної амністії».

PS: Відео багатьох читань і дискусій ви можете знайти на ФБ-сторінці Віктора Іщенка. Окрім того, сайт і сторінку в фейсбуці має й Інститут книги, яким віднедавна керує досвідчена Олександра Коваль, засновниця й протягом 25 років директорка  Book Forum Lviv (www.book-institute.org.ua).

Крістіан Вайзе (Christian Weise), перекладач, україніст, Німеччина

ДОВІДКА «ДНЯ»

Крістіан Вайзе народився в Західному Берліні. Вивчав філософію і теологію. У 1994 році вперше приїхав до України для вивчення церковної історії. Відтоді відвідав Україну більше 100 разів, має постійні контакти з українськими видавцями і письменниками, автор статей про українців у німецькомовній Вікіпедії. Працює у вільний час як історик, перекладач та журналіст.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments