Наша свобода залежить від свободи преси, яку, якщо обмежити, значить втратити.
Томас Джефферсон, президент США, один з авторів Декларації незалежності США, політичний діяч, дипломат і філософ

Українській освіті – академічну доброчесність

Ми починаємо зі списування на контрольних і закінчуємо ухваленням абсурдних законів
12 грудня, 2017 - 10:25

Чи вважаєте ви корисною вашу освіту? Нещодавно це питання поставили мешканцям Києва, Одеси, Харкова, Львова та Дніпра. І кожен четвертий відповів: «ні».

Не менш шокуючими виявилися результати власного соцдослідження, яке торік провів Харківський університет ім. В. Каразіна: 64% абітурієнтів не мотивовані на свою майбутню професію! Вона для них абстрактна, незрозуміла. І навіть серед магістрів залишається великий відсоток тих, для кого спеціальність — це щось туманне.

Звідки такі цифри? У нашій країні дуже багато студентів навчаються заради навчання. Освіта і реальна професія для них просто не пов’язані. І це питання не лише до студентів.

В освіті є таке поняття, як академічна доброчесність. Простими словами — це чесна робота викладача і навчання студента, коли людина у виші здобуває справжні знання й навички, а не лише диплом.

Плагіат, списування, хабарі, навмисне заниження оцінок — усе це елементи академічної недоброчесності. Вони характерні не тільки для України. Але наша країна, напевно, унікальна в терпимості до них.

Нещодавно у складі делегацій Міністерства освіти й Міністерства юстиції я побувала у США. Ми відвідали кілька авторитетних вишів, довідались про те, як навчаються студенти, зокрема майбутні юристи. Для них поняття академічної доброчесності зрозуміле і звичне. Якщо ти вже прийшов учитися, то робиш це чесно.

Вартість юридичної освіти у Сполучених Штатах коливається від 50 до 75 тисяч доларів на рік. І завдання випускника — ці гроші відробити, повернути. Це своєрідний дамоклів меч у 200 тисяч доларів, що висить над головою. А повноцінним юристом у США не станеш, якщо не складеш іспиту, що дає право займатися юридичною та адвокатською практикою. Тобто можна закінчити університет, одержати диплом юриста, але якщо ти не підтвердиш свої знання, то на повноцінну роботу і достойну винагороду своєї праці розраховувати не доводиться. Тому американці обирають майбутню спеціальність свідомо.

У наших студентів все набагато простіше. Відтак і ступінь відповідальності інакший.

У США чесність, добропорядність у навчанні прищеплюється ще в початковій школі. Дітей ще в молодших класах навчають самостійно мислити, шукати розв’язання складних завдань, стимулюють креативне мислення. У нас же все навпаки... У школах, радше, культивується поняття нечесності. І що ми отримуємо як наслідок? Все ті ж шокуючі результати соціальних досліджень...

Нещодавно кілька громадських організацій провели опитування студентів, і 99% із них зізналися, що під час навчання вдавалися до тих чи інших нечесних методів. Майже кожен студент списував, давав хабар або користувався здобутками чужої інтелектуальної праці. І цим студентам є в кого вчитися. Їхні викладачі у своїх наукових роботах часто роблять те ж саме. І це вбиває конкурентні принципи в освітньому середовищі, це демотивує і студентів, і викладачів!

З одного боку, дуже хочеться вірити, що новий закон про освіту змінить цю систему. Там багато справді хороших норм. А з іншого — в ньому самому закладено обман. У законі зазначено, що зарплата молодого викладача на старті повинна становити не менше, ніж три мінімальні зарплати, тобто 9600 грн., а в перехідних положеннях «дивом» з’являється інша цифра — чотири прожиткових мінімуми, тобто 6400 грн. І ми ще щось говоримо про довіру?

Подібні прояви «доброчесності» політиків ми бачимо в парламенті щодня. Верховна Рада приймає, наприклад, медичну реформу, але її автори не розуміють, що реалізувати на практиці закон можна буде тільки в містах, а українці, які живуть у селі, фактично будуть позбавлені медичної допомоги.

Ми перекладаємо фінансування закладів профтехосвіти на місцеві бюджети й таким чином вбиваємо їх. Так, можливо, великі міста впораються з цим навантаженням, а як бути з Волинню, скажімо? Можливо, це рішення обґрунтоване економічними міркуваннями, але якщо говорити про освітні, соціальні пріоритети, то цього не варто було робити. За час незалежності України кількість професійно-технічних навчальних закладів уже скоротилася на 40%. А що буде далі? Де ми візьмемо сантехніків, електриків, слюсарів?

Ми боремося з корупцією у вишах, закликаємо студентів чесно навчатися, а потім Кабмін скорочує студентам стипендії, а прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляє, що диплом не є перевагою на ринку праці.

І ці подвійні стандарти, ця тепер уже політична недобропорядність нашої влади призводить до того, що 80% українців їй не довіряє.

Так, мабуть, сьогоднішня еліта не готова до змін. Але це політики, які не взялися нізвідки. За них проголосували ми. І може, відмовившись від списування й плагіату, ми не розв’яжемо всіх проблем, але системні зміни починаються із кожного з нас. Ми з вами, студенти, викладачі, можемо стати творцями, агентами реформ і позитивних змін.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України (УКРОП), голова підкомітету з питань позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти і освіти дорослих комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments