Ульянов-Ленін як пророк Мухаммед
Чомусь мало хто з росіян, та й сторонніх спостерігачів звернув увагу на інцидент, що стався з популярним телеведучим Іваном Ургантом. У своїй гумористичній програмі він мав необережність пожартувати щодо нібито відреставрованого пам’ятника Леніну в Краснодарському краї, який позбавили вусів й бороди, подовжили руку вождю пролетаріату та збільшили губи. Ургант пожартував, що це перший в історії пам’ятник із носогубною ін’єкцією. На фейковий жарт майже фейкова партія «Коммунисты России» (не плутати з КПРФ) в особі свого краснодарського відділення відреагувала цілком серйозно: «Ми звернулися на адресу генерального прокурора РФ з вимогою про негайне порушення кримінальної справи за фактом розпалювання соціальної ворожнечі, а також на адресу генерального директора ВАТ «Первый канал» з вимогою негайного відсторонення від телевізійного ефіру Урганта та Хрустальова (колега Урганта за програмою «Вечерний Ургант») до закінчення провадження. Також ми направили лист бабусі Урганта з проханням оголосити бойкот онукові доти, доки він не вибачиться перед Іллічем та жителями Краснодарського краю. Крім того, ми маємо намір звернутися до губернатора Краснодарського краю, щоб спільними зусиллями позбавити Урганта й Хрустальова можливості відпочивати і заробляти на наших курортах». Й уточнили, що поширювані в мережі фотожаби з безбородим Іллічем з витягнутими губами нічого спільного з пам’ятником Леніну в Краснодарському краї не мають, тому що там, де вказано, пам’ятника Леніну взагалі немає.
Те, що у комуністів, як справжніх, так і фейкових, із почуттям гумору завжди були проблеми, ні для кого не секрет. Як то кажуть, гріх сміятися над такими людьми. Але, виявляється, в анекдотичній ситуації, що склалася, сміятися ніхто й не збирався. У наступній своїй передачі Іван Ургант цілком серйозно вибачився перед комуністами за жарт над неіснуючим пам’ятником. Хоча й не без глузування: «Друзі, вчора була Прощена неділя — один із трьох найбільш шанованих свят членами партії «Коммунисты России». Там Першотравень, природно, День медичного працівника і Прощена неділя. Ми з Дмитром (телеведучий Дмитро Хрустальов) хочемо попросити вибачення у партії «Коммунисты России». Шановна партія «Коммунисты России»! Вибачте нас! Заради Бога!».
Виходить, що в «Останкіно» по-справжньому злякалися й вирішили не дражнити «червоних» гусей і «не розпалювати соціальну ворожнечу». А то, мовляв, буде як з «Шарлі Ебдо» за карикатури на пророка Мухаммеда: прийдуть бородаті комуністи з «калашами» й усіх покришать на капусту. Тільки Костянтин Ернст і компанія злякалися не міфічних комуністів з автоматами (яких у них і близько немає), а цілком реального невдоволення з боку Кремля за глузування над святинями.
У державницькій ідеології путінської Росії як позитивні герої парадоксальним чином сусідять, здавалося б, непоєднувані історичні постаті. Позитивними героями є Іван Калита, Дмитро Донськой та Іван Грозний, Петро Великий, Катерина Велика та Олександр I. За усіх цих монархів Московська земля, а потім Російська імперія «прирастала новыми землями». Позитивним героєм є й Микола I. Він теж був невтомним «собирателем русских земель» — на кшталт Східної Вірменії, Чорноморського узбережжя Кавказу, значної частини Казахстану, а також гирла Дунаю. Щоправда, з останнім вийшла невдача — через розпочату Миколою й програну Кримську війну його довелося повернути туркам. Але тут, виходить, імператор не винен. Просто імперія стала жертвою змови масонів й інших європейських сил на чолі з проклятою англійкою, яка вічно Росії паскудить. Однак Микола Павлович велику справу зробив — схизматиків греко-католиків скасував, а заразом і цю підступну українську мову, якою тепер ці проклятущі бандери говорять. А Миколою Палкіним його мерзотники нігілісти прозвали.
Позитивним героєм сучасного російського пантеону є також Микола II. Нехай він обидві свої війни програв, а заразом й імперію, натомість прийняв мученицьку смерть за державні ідеали. Але, що найдивніше, позитивним героєм для нинішньої російської влади залишається й Ленін, за чиїм наказом було розстріляно Миколу II зі своєю сім’єю та слугами, а заразом і мільйони інших людей, які стали жертвами «червоного терору». Так, із царем і терором Ілліч, звичайно, переборщив, проте в іншому — правильний державотворець. Нехай спочатку він Російську імперію роздробив, однак потім майже повністю знову зібрав, акуратно, по шматочках. Хотів, звичайно, повністю зібрати, та ще дещо на додачу до колишнього прихопити — всю Польщу, Галичину, Румунію, Угорщину, Німеччину ... Але тут у Червоній Армії щось під Варшавою не склалося, і з нових придбань довелося вдовольнятися далекою Монголією. Однак Ленін все одно залишився російською святинею, і чіпати його — все одно що малювати карикатури на пророка Мухаммеда.
Ось чому «ленінопад», що триває в Україні, викликає таке роздратування не тільки в Кремлі, а й у значної частини російської публіки. Адже Ленін — це символ імперії, і його повалення — це відмова не тільки від комуністичної, а й від імперської спадщини. У Росії на разі ніякого «ленінопада» не спостерігається, а коли він розпочнеться, ось тоді можна буде говорити, що росіяни здолали імперський комплекс. Неможливо уявити собі, щоб у Німеччині комусь погрожували притягнути до суду за жарт над Гітлером. У Росії ж подібне практикується часто-густо щодо до наших гітлерів — Леніна та Сталіна, хоча позивачі й не завжди виграють. І ті радянські правителі, які прагнули розширити й зміцнити імперію, чи то Сталін, чи то Брежнєв або Андропов, залишаються позитивними героями російської самосвідомості. Із застереженнями, звичайно, що не варто було б Сталіну стільки людей занапащати, цілком можна було обійтися і меншою кількістю трупів. І Берія — теж позитивний герой. Хоча і розстріляв десятки тисяч людей, однак створив для імперії атомну й водневу бомби. А ось Хрущов на позитивні герої в російській громадській думці не тягне, оскільки розвінчав Сталіна й дав слабину з ракетами на Кубі. І вже, звичайно, не може бути позитивним героєм Михайло Горбачов, який розвалив Союз. А що він запровадив гласність і демократію, то це справа взагалі підозріла і Росії навряд чи потрібна. Саме так міркують у Росії імперці.
