Нема свободи людини без свободи народу. І немає свободи народу без свободи людини.
Ярослав Стецько, український політичний діяч, один із керівників ОУН

Уявляріум

«25-31.10.2019»
31 жовтня, 2019 - 19:26

Ми почали здогадуватися про щось подібне ще в президентську та парламентську виборчі кампанії, коли «слуги народу» обіцяли нам ухвалити вже ухвалені закони, відкрити вже відкриті центри послуг, відремонтувати вже відремонтовані дороги... Не те що вони планували вже тоді привласнити собі в сьогоденні чужі заслуги. Просто, поки інші віддавали останнє, будували, захищали, вони зі своїми виборцями прожили ці п’ять років зовсім в іншій — віртуальній, уявленій і вселеній їм політтехнологами та часописовидавами (англ. Presstitute) — телевізійній країні. І коли вони почали казати про «державу в смартфоні», йшлося про гібридні інформаційні технології управління Україною, про управління громадською думкою за допомогою тієї ж віртуальної картинки, що б там кому не почулося щодо електронних послуг.

Уперше особисто я натрапив на це у лютому 2015-го, коли був присутнім на тест-драйві перших бронетранспортерів «Саксон», що надійшли в Україну (газета «День» №31, 2015). Здавалося б, у зовсім не привабливій обкатці для любителів «чорнухи» матеріалу вистачало — один із двох «Саксонів» заглух  дорогою і не доїхав до полігону, а в БТР-3Е1, зібраного на Київському бронетанковому заводі, не працював гранатомет. І навіть на тлі цього, здавалося б, сповна достатнього для інших ЗМІ негативного матеріалу, одному з телеканалів, що належать Ігорю Коломойському, вдалося мене здивувати. Вони привезли з собою костюмованого статиста і на фоні «Саксона», ніскільки не соромлячись колег по журналістському цеху, зафільмували з ним «інтерв’ю» як зі «штатним випробувачем», який нібито щойно здійснював обкатку машини на полігоні заводу. Гадаю, не потрібно пояснювати, який після цього «експертний» висновок домінував у ЗМІ та соціальних мережах.

П’ять років не лише Кремль, не лише українські прокремлівські, але й зовні, здавалося б, сповна патріотичні олігархічні ЗМІ України цілеспрямовано вели проти нашої країни свою гібридну інформаційну війну. Кожне переслідуючи свої власні цілі — хто воював проти всього українського в цілому, хто лише підривав з тих чи інших причин небажану владу, — їм удалося сформувати у більшості українців досить цілісне негативне уявлення, яке багато в чому абсолютно не відповідає реальності про процеси, що відбуваються в країні. Тому Зеленському і не довелося вести свою власну кампанію негативу проти Порошенка. Прийшов, і на готовому, на фоні порошенківських білбордів з Путіним і Зеленським, що навіть у багатьох його прибічників викликали нудоту, майже з чистими руками переміг. У чому відмінність нинішньої ситуації, перед тими ж виконавцями поставлено завдання створити для українців тепер уже позитивну картинку нової влади. Думаю, не варто дивуватися, що робиться це за допомогою все тих же інструментів, із тим же ступенем достовірності. — Роблять як уміють. Може б, і захотіли вони це зробити інакше, просто не знають як.

Утіленням цієї нової інформаційної політики став «Перший інвестиційний форум RE:think. Invest in Ukraine», що відбувся напередодні в Маріуполі, на якому та довкола якого ми досхочу наслухалися та начиталися про те, що поліпшенню на сім пунктів позиції України в рейтингу Doing Business ми нібито зобов’язані прем’єрові, що всього два місяці тому  обійняв посаду, про те що в 90% українців не було до обрання Зеленського доступу до високошвидкісного інтернету (реально, такого доступу не було не більш ніж у третини, причому доступ до послуг інтернету в Україні дешевший і якісніший, ніж у більшості країн ЄС), про створення «Фонду відновлення Донбасу» (насправді, створеного рівно три роки тому — в жовтні 2016 року), про нібито побудовану нинішньою владою дорогу Запоріжжя — Маріуполь (усього за два місяці? Насправді, завдяки економії коштів Дорожнього фонду стало можливим завершити декілька останніх десятків кілометрів будівництва, «большая» (з наголосом на «о») частина якого є заслугою попереднього Кабміну), про запущений завдяки Зеленському проект щодо забезпечення Маріуполя якісною водою (насправді, роботи ведуться вже рік). Скільки там того Форуму, але список цей можна продовжувати.

Відкриваючи Форум, Президент — і на це звернули увагу більшість ЗМІ — порівняв у своєму виступі Україну з компанією Apple, що починала колись у гаражі родини Джобсів. — Іржавий гараж у нас є, ось тільки чи є проривна ідея, як колись у Возняка та Джобса? Здається, про її необхідність як неодмінну умову успіху в нас ніхто не думає. Іншій  проведеній у цьому виступі Зеленським паралелі — з семикратним переможцем Тур де Франс велосипедистом Ленсом Армстронгом, що здолав рак (вочевидь, під цим слід розуміти, що й Україна переможе хвороби, що уразили її, — корупцію та війну), приділили значно менше уваги, хоча вона в значно більшій мірі характеризує тих, хто писав і виголошував цю промову. Річ у тім, що, як з’ясувалося  2012 року, всім своїм перемогам після лікування від раку Ленс Армстронг був зобов’язаний уживанню допінгу. Він був дискваліфікований та позбавлений усіх незаконно отриманих спортивних титулів і винагород. І ось збагни: чи це винна необізнана президентська команда, чи досягнення мети виправдовує засоби — їхня аморальність — й ідеєю, що веде до успіху, їм і справді здається шахрайство, обман, лише тепер уже в національному масштабі?

Утім, спритні маніпулятори чи самі жертви інформаційної війни? Напередодні  щойно призначений радником секретаря РНБО з реінтеграції Донбасу Сергій Сивохо з неприхованою радістю, ніби перемога вже у нього в кишені, повідомив журналістам «Лівого берега» про результати нібито проведеного на окупованих територіях Донбасу опитування, згідно з яким там, у разі проведення виборів, готові проголосувати за «Слугу народу». Схоже, для того і потрібно було привести цю команду дилетантів до влади, щоб можна було згодувати їй подібну нісенітницю. Проблема навіть не в тому, що Президент і його оточення, усвідомлено чи ні, все більше брешуть українцям. Із усією цією інформаційною метушнею довкола розведення військ на Донбасі як умови проведення зустрічі «нормандської четвірки», схоже, вони зі своїми виборцями по один бік телеекрану. З усіма з приводу цього наслідками для нашої країни.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ