«В эту ночь решили самураи перейти границу у реки…»
Підійшла знаменна дата радянської історії: 80 років початку хасанських боїв, яким присвячено відому пісню про трьох танкістів і не менш відомий «Марш радянських танкістів» із бравим приспівом:
Гремя огнем, сверкая блеском стали
Пойдут машины в яростный поход,
Когда нас в бой пошлет товарищ Сталин
И Первый маршал в бой нас поведет!
И еще там были по-своему замечательные слова:
Пусть помнит враг, укрывшийся в засаде
Мы начеку, мы за врагом следим.
Чужой земли мы не хотим ни пяди,
Но и своей вершка не отдадим.
……………………………………………………..
А если к нам полезет враг матерый,
Он будет бит повсюду и везде!
Тогда нажмут водители стартеры
И по лесам, по сопкам, по воде...
Насправді ні в цих піснях, ні в фільмах, ні в усій радянській історіографії не було ні грана правди про бої біля озера Хасан, що проходили в липні - серпні 1938 року. Почнемо з того, що першими почала бойові дії, вдершись на окуповану японцями територію Маньчжурії (Маньчжоу-Го), саме радянська сторона. Сталін дуже хотів перевірити, наскільки підвищилася боєздатність Червоної Армії в результаті її очищення від «ворогів народу». І, як з'ясувалося в бойових діях біля озера Хасан, вона анітрохи не підвищилася, швидше, навпаки. У наказі, виданому «першим маршалом» Ворошиловим за підсумками хасанських боїв, прямо говорилося: «Бойові операції біля озера Хасан стали всебічною перевіркою мобілізаційної та бойової готовності не тільки тих частин, які безпосередньо брали в них участь, але і всіх без винятку військ Червонопрапорного Далекосхідного фронту. Події цих небагатьох днів виявили величезні недоліки в стані КДфронту. Бойова підготовка військ, штабів і командно-начальницького складу фронту виявилися на неприпустимо низькому рівні. Військові частини були розсмикані і небоєздатні; постачання військових частин не організовано. Виявлено, що Далекосхідний театр до війни погано підготовлений (дороги, мости, зв'язок)... найважливіші директиви Головної військової ради і народного комісара оборони командуванням фронту упродовж довгого часу злочинно не виконувалися. В результаті такого неприпустимого стану військ фронту ми в цьому порівняно невеликому зіткненні зазнали значних втрат - 408 осіб убитими і 2807 пораненими. Ці втрати не можуть бути виправдані ні надзвичайними труднощами місцевості, на якій довелося оперувати нашим військам, ні втричі більшими втратами японців».
Попри те, що в наказі фактично визнавався провал радянського наступу біля сопок Заозерна і Безіменна і на ньому стояв гриф «Цілком таємно», дані про втрати сторін там, за радянською традицією, наводилися далекі від реальності - радянські в рази применшувалися, японські в рази перебільшувались. Насправді японські втрати в хасанських боях склали 526 убитими і померлими від ран і 914 пораненими, а радянські - 1106 загиблих (без урахування втрат прикордонників), 2 752 поранених і 527 хворих. Радянські безповоротні втрати були більше японських в 2,1 разу.
Ось японська версія того, як стався хасанський інцидент: «Інцидент біля висоти Чангуфень (японська назва Заозерної. - Б. С.) розпочався 12 липня 1938 року, коли декілька десятків радянських солдатів перейшли радянсько-маньчжурський кордон і, протизаконно зайнявши висоту Чангуфень, почали зводити на ній укріплення. 14 липня представники влади Маньчжоу-Го, а 15 липня - уряд Японії висловили протест у зв'язку з діями радянської сторони; у відповідь на це СРСР продовжував нарощувати чисельність свого контингенту в районі висоти. В результаті контрзаходів, вжитих імператорською армією, а також переговорів між японським послом в СРСР Сігеміцу і радянським наркомом закордонних справ Литвиновим, що проходили 4, 7 і 10 серпня, було укладено угоду про перемир'я, а потім, 11-13 серпня, - угоду про демаркацію кордону в цьому районі, завдяки чому цей інцидент було остаточно врегульовано».
І правильна саме японська версія, а не радянська - про те, що японці першими порушили кордон. Тому що ще 1 липня Особлива Червонопрапорна Далекосхідна армія була перетворена на Далекосхідний фронт, а вже 9 липня радянські війська почали стягуватися до майбутнього місця боїв у районі сопок Безіменна і Заозерна, тоді як японські війська почали перекидатися туди тільки 22 липня. І радянські війська мали велику перевагу над противником. Проти 7300 японців із 37 артилерійськими гарматами діяло 22 950 радянських солдатів і офіцерів із 354 танками, 237 артилерійськими гарматами і 250 літаками. Погодьмося, що при такому співвідношенні сил японцям не було жодного резону нападати першими. Ось воювали червоноармійці з рук геть погано. Зокрема й оспіваний у пісні «броневой ударный батальон». Як пишуть російські історики Михайло Барятинський і Максим Коломієць, «для розгрому японського угруповання радянське командування залучило 2-гу механізовану бригаду, розвідбатальйон якої був укомплектований танками БТ-7. Щоправда, 27 липня, за три дні до виступу бригади до місця військових дій, заарештували її командира, начальника штабу, комісара, командирів батальйонів та інших підрозділів. Усіх їх оголосили «ворогами народу». В результаті 99% командного складу становили новопризначені люди, що негативно позначилося на подальших діях бригади. Так, наприклад, через неорганізований рух колон і поспіх маршрут протяжністю в 45 км бригада пройшла за 8 - 11 годин! При цьому частина підрозділів через повне незнання маршруту досить довго блукала містом Ворошилов-Уссурійський... Розвідбату доручалося «на великих швидкостях проскочити зону обстрілу, увірватися в передній край оборони японців й ударом по північно-західних схилах сопок Богомільна і Заозерна знищити їхні вогневі точки і тили». В атаці, що почалася вдень 6 серпня 1938 року, брало участь 16 БТ-7. Ведені командиром і комісаром бригади танки на великій швидкості без втрат проскочили зону артвогню японців і потрапили... в болото, в якому застрягло 14 машин. Вибратися звідти без сторонньої допомоги вони не могли, і екіпажам довелося зайняти кругову оборону, щоб не допустити знищення танків японцями». За радянськими даними, було втрачено 46 танків, японці ж оцінили радянські втрати в 96 танків. Крім того, радянська сторона втратила 4 літаки. Японці ні танки, ні літаки в боях не використовували.
Не дивно, що головком Далекосхідного фронту маршал Василь Блюхер, який раніше ґрунтовно почистив свої війська від «ворогів народу», був знятий зі своєї посади, а незабаром заарештований. Сталін явно збирався його розстріляти як «запеклого японського шпигуна» та учасника «змови правих». Але, вибиваючи з маршала визнання у шпигунстві, слідчі перестаралися і на одному з допитів забили Блюхера на смерть.
А уроки Хасану Червона Армія так і не засвоїла. Потім був настільки ж провальний виступ РСЧА в «Зимовій війні» з Фінляндією і розгром 41-го року.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
