Вандалізм
Дикуни сплюндрували могилу Лесі Українки на Байковому кладовищі у Києві
Усі реформи (справжні, уявні, паперові, соціально-економічні, політичні, будь-які інші) є злом, регресом, бідою, якщо їхнім підсумком є деградація, озвіріння людини. Чесно кажучи, така думка дедалі частіше з’являється, коли знайомишся з «черговими», «звичайними» повідомленнями зі стрічки інформаційних новин. Ось одне з них, датоване 23 квітня. Така подія взагалі в будь-якій цивілізованій європейській (дійсно європейській, а не такій, що лише декларує відповідні наміри) привернула б загальну увагу, стала б справжньою надзвичайною подією. Поки що такого в наших «славетних» соціальних мережах не спостерігається... Звикаємо?
Отже, читаю в новинах: «Невідомі вандали сплюндрували могилу української поетеси (просто поетеси, однієї із сотень. — І. С.) Лесі Українки на Байковому кладовищі у Києві» (наша геніальна співвітчизниця, Лариса Петрівна Косач, була там похована у серпні 1913-го, невдовзі після смерті в грузинському Сурамі. В останню путь її проводжали тисячі й тисячі киян. — І. С.). І далі: «Порушено кримінальну справу, здійснюються слідчі дії зі встановлення винних».
Декілька коротких ремарок. Перше. Дозвольте засумніватися в тому, що винні у варварстві людиноподібні будуть знайдені (а хто сплюндрував пам’ятник Олені Телізі в Бабиному Яру? Меморіальну дошку Петлюрі в Полтаві? Відповідь є?). Друге. Скажуть, в цьому дикунському вчинку, на відміну від перелічених вище прикладів, «немає політики», а просто прагнення якихось збіднілих люмпенів вкрасти бронзові ґратки (бронза, як відомо, дорогий матеріал). Не будемо розгортати тут дискусію, зауважимо тільки, що якраз цей ганебний факт наочно висвітлює прямий зв’язок економічної кризи (з її наслідками, перший з яких — волаюче розшарування суспільства) та тотальним збільшенням числа «ватників» (не тільки в ОРДЛО — тут, в Києві, на вільній території — правді треба дивитися у вічі!). Третє. Те, як було подано суспільству це повідомлення, демонструє ще одну гірку правду. «Ватників» дедалі більшає (загрозливо більшає) і серед журналістів, в тому числі й столичних. І четверте. Якщо українська спільнота «прийме» внутрішньо такі речі, сприйматиме це як «неминучу буденність» — значить, ми вже програли війну. І по cуті (риторику тут треба відкинути), заслужено залишатимемось невід’ємною складовою «русского мира».
ВІД РЕДАКЦІЇ
Щодо ситуації з могилою Лесі Українки — у Національній поліції Києва повідомляють, що вже розшукують зловмисників, які викрали звідти бронзові елементи. Відділ комунікації столичної поліції описує перебіг подій: «До Голосіївського управління поліції із заявою звернувся охоронець Байкового кладовища... Заявник повідомив, що під час обходу території виявив пошкодження пам’ятника на могилі, зокрема відсутність бронзових елементів. На місце події відразу ж виїхала слідчо-оперативна група, яка провела детальний огляд території та всі необхідні слідчі дії. Слідчим відділом Голосіївського управління поліції відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 297 («Наруга на могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого») Кримінального кодексу України. За вчинення правопорушення передбачено позбавлення волі на три роки».
Проблема вандалізму на цвинтарях не нова. Так, у жовтні 2015 року у програмі «ТСН. Ранок» телеканалу «1+1» повідомляли, що на Байковому кладовищі мисливці за кольоровим металом пограбували понад 70 надгробків. При тому, зазначали журналісти, навколо некрополя існує чимало пунктів прийому металу — туди, на думку дирекції цвинтаря, вандали відносили награбоване. Тоді керівництво Байкового кладовища звернулося до поліції, щоб допомогла охороняти територію. Адже на той момент понад 72 гектари території охороняла лише одна (!) людина.
«День» намагався зв’язатися з керівництвом Байкового кладовища, але на момент підготовки номеру це не вдалося. Втім, ми продовжимо тему, щоб дізнатися, як сьогодні забезпечується охорона місць поховань, чи карають когось за вандалізм і чи відстежуються сумнівні надходження до пунктів металобрухту.
