Виховання подорожами
Палиці для селфі, хрестики в списку пам’яток, публікації власних світлин на тлі Ейфелевої вежі чи Колізею не мають нічого спільного з тими мандрівками, які влаштовували собі наші предки зі шляхетських українських родів,закінчуючи науку в котромусь з університетів Європи. Такі мандрівки були свого роду ініціацією перед вступом до дорослого життя через знайомство з культурою та звичаями інших народів, адже кожна подорож у ті небезпечні шляхи могла закінчитися фатально. Юний шляхтич, вчорашній спудей, навіть з невеликими статками міг розраховувати на підтримку осіб, до яких мав рекомендаційні листи, іноді залишався на кілька місяців попрацювати секретарем чи знайомився з новинками науки і техніки, часом продовжував навчання у відомого професора чи займався мистецтвом. Він повертався додому з багажем усіх знань, які тільки бажав здобути.
Ця гарна традиція була перервана залізною завісою, яку встановив комуністичний режим на десятиліття у Радянському Союзі. І не кажіть мені, що її неможливо відновити. Пізнання реалій інших країн, як цивілізованих,так і екзотичних,необхідне кожній молодій людині для того, щоб вона врешті могла принести користь своїй Вітчизні. Тільки так можна подолати наслідки ізоляції трьох поколінь і провести справжні реформи, а не їх імітацію. Тисячі молодих людей з України щороку виїжджають за кордон навчатись чи заробляти гроші, а не подорожувати, бо корупція і мракобісся на Батьківщині не дають їм змоги реалізувати себе. І ніхто за ними не шкодує: ні університети, ні бізнесові структури, ні влада. Гроші з бюджету викидають на вітер, що віє на Захід. Очевидно, що врешті людський капітал деградує настільки,що держава просто припинить своє існування. Бо держава, як і народ, не може існувати без еліти, освіченого і культурного прошарку. Саме держава повинна бути зацікавленою в тому, щоб молоді люди після таких подорожей-ініціацій знали,що в Україні на них чекає робота за фахом з гідною оплатою,а не морок совка. Замість того,щоб утримувати армію непотрібних чиновників і силу-силенну псів режиму,слід вкладати кошти в освіту, науку і культуру нового зразка. Подорожі – це дуже важливий елемент навчання. А батьки, які виховують невігласів та утриманців,купуючи дипломи своїм дітям, повинні замислитись врешті над тим, що чинять вельми недобре.
Немає нічого на світі важливішого, ніж розвиток особистості, яка стає завдяки цьому вільною людиною, а не рабом своїх потреб чи заручником стереотипів суспільства. Яка користь з дорогих гаджетів, статусних лахів, квартир і автівок, коли ти не цікавий і не потрібний нікому, бо не знаєш жодної іноземної мови, не вмієш провадити бесіду в будь-якому товаристві, не читаєш книжок, не відвідуєш музеїв? Ти приречений на жалюгідне існування у скляній банці з собі подібними. Кризова економічна ситуація в родині, втрата місця праці можуть за одну мить перетворити тебе на безпорадну істоту, тоді як знання і досвід, вміння давати собі раду всюди, куди закине тебе доля, подарують тобі новий шанс.
