Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Як Галкін заклював Соловйова, і вони помінялися ролями

Путінізм розколюють тріщини. З монолітної ще недавно товщі почали з’являтися найперші розвідники, трохи перелякані власною сміливістю
14 листопада, 2019 - 19:15
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Виступ гумориста і ведучого Першого каналу Максима Галкіна в Новосибірську відбувся на початку жовтня, але набув розголосу завдяки опублікованому відео зовсім недавно. Ось що він сказав про російський телевізор і про Путіна.

«Ви нам повсякчас розповідаєте про Україну. Мене так це дістало, я ж не в Україні живу! Що ви мені постійно про неї розповідаєте? Ви про нас розкажіть! Таке відчуття, що у нас усе налагодилося і залишилося лише  українцям допомогти. Особливо ось це — програма «Час покаже» на Першому каналі. Артем Шейнін, розумієте... Він збирає цих експертів — полякА чи полЯка, загалом, із Польщі, один із Німеччини, страстотерпець... Сидять такі, значить. І він періодично каже: «Ну, а що скаже експерт із Польщі нам? Що він скаже нам?» — Ми в Польщі вважаємо, що... — Я тобі зараз знаєш, як дам, у Польщі вважає він. З коліна дам! І найсмішніше, що наступного дня він знову там сидить, із Польщі цей. І це, звичайно, пісня. Ось це у нас, стосовно телебачення, знову радянські часи повернулися в гіршому сенсі цього слова, тому що нам постійно щось... Нам не дають часу обмізкувати, нам розжовують, відразу кажуть: «Так, це вороги, це ось це, ви сюди, це туди, сюди. Зрозуміло?» Так, ми все зрозуміли, все. Ми самі, як експерти з Польщі, такі сидимо, боїмося, що зараз нам дадуть коліном у щелепу». Кінець цитати.

«А Путіну вже самому нудно з нами. Розумієте. У нас проблеми, у нас пенсії не ті, там не те зробили, тут не те. А він уже іншими масштабами розмірковує. Він уже Марс у думках завойовує. Ми тут нарікаємо «як нам далі жити», а він нам: «Потерпіть, затягніть паски». І ми всі затягуємо — хто на поясі, хто на шиї», — зауважив Максим Галкін.

Реакція була передбаченою. Мережева громадськість, звичайно, негайно залучила гумориста Галкіна до лідерів російської опозиції. Колеги по телевізору гумориста Галкіна не лаяли, але дали йому рішучу відсіч, дружно заявивши, що ніякої цензури в Росії немає. Кисельов узагалі виголосив, що «Росія — чемпіон щодо свободи слова». Соловйов натякнув, що Галкін почав лаяти телевізор і висміювати Путіна через те, що йому не дали звання народного артиста, і запропонував дати, аби той заспокоївся. Шейнін, якого гуморист згадав персонально, здогадався, що Галкін вивчив досвід Зеленського та збирається повторити трюк перетворення українського коміка в президента в Росії. Після чого Шейнін запропонував дати гумористові звання народного, щоб «уберегти і його, і нас від політика Галкіна».

Гуморист Галкін у своїх політичних висловах завжди прагнув бути поміркованим і обережним, але завжди зберігав мінімальні ознаки «человекообразия». Покійний телеведучий Володимир Кара-Мурза-старший справедливо критикував Галкіна за «беззубість» і наявність «внутрішніх гальм і обмежень». При цьому гуморист відверто виступав проти «закону негідників» — про заборону американцям усиновляти російських сиріт, проти закону про «пропаганду гомосексуалізму», проти цькування Навального, а відповідаючи на запитання, чому він не підписав колективного листа на підтримку окупації Криму, пояснив, що йому і не пропонували підписувати, знаючи його позицію. Та, проте, нічого схожого на те, що він мовив у Новосибірську, гуморист Галкін раніше ніколи не казав. Не думаю, що цей виступ став частиною якогось великого багатоходового плану, мета якого отримати звання народного або піти в політику та повторити метаморфозу Зеленського на російському ґрунті. Перше — дуже дрібно, друге — занадто безглуздо, оскільки, по-перше, Україна — не Росія, а по-друге, за Галкіним, на відміну від Зеленського, жодного політико-фінансового ресурсу немає і бути не може. Просто Максим Галкін, починаючи з шостого класу школи, виступає з концертами перед аудиторією, а оскільки він є непоганим пародистом, володіє відчуттям, умінням чути й уловлювати нюанси. Тому, виступаючи в Будинку залізничників у Новосибірську, гуморист Галкін відчув, що аудиторія не сприйме жарти про Трампа, Макрона, Україну та Навального, і дав цим людям те, що вони хочуть чути і про що вони самі розмовляють між собою. Так було в СРСР в кінці 1980-х.

Якщо Максим Галкін, побачивши мікротріщини у фортеці путінізму, вирішив протиснутися крізь них назовні й хоч трохи подихати чистим повітрям правди, то Володимир Соловйов, навпаки, сповнений рішучості захищати цю фортецю. І це вимушений вибір, оскільки поза межами путінської Росії — як в історичному, так і в географічному сенсі — Соловйова нічого хорошого не чекає.

Служба безпеки України порушила дві кримінальні справи проти Володимира Соловйова за звинуваченням у посяганні на територіальну цілісність і незалежність України. Справи розслідуються в Маріуполі і Сєверодонецьку. Відповідаючи на запитання РІА «Новости» про те, як він ставиться до рішення СБУ і які, на його думку, причини такого рішення, Соловйов заявив: «Я не розумію. Я навіть не розумію, навіщо їм потрібна якась підстава. Я думаю, їм достатньо того, що я єврей і антифашист. Тому для цих людей, для яких кумиром є Бандера та Шухевич, я думаю, цього цілком достатньо».

Найбільшу трагедію єврейського народу, Голокост, Володимир Соловйов завжди використовував як підручний інструмент або як знаряддя. Послуговуючись Голокостом, цей телеведучий декілька років у щоденному режимі кидається на Україну, звинувачуючи її в антисемітизмі. Нині Соловйов прикривається Голокостом як щитом, намагаючись захиститися ним від сповна справедливих, нехай трохи і запізнілих звинувачень українського правосуддя.

Звинувачуючи в юдофобії країну, в якій 73% проголосували за президента єврея, Соловйов перетворюється на фігуру досить комічну. Але оскільки з цієї ями, яку він сам собі вирив, йому вже, схоже, не вилізти, Соловйов продовжує «заглиблювати» тему свого «переслідування за національною ознакою». У програмі «Вечір» від 13.11.2019 він майже дослівно повторив ту нісенітницю, яку вже казав РІА Новості про те, як «країна, яка успадковує ідеологію Бандери та Шухевича, переслідує єврея-антифашиста», тобто його, Соловйова.

Після цього Соловйов вирішив улаштувати циркову виставу і звернувся до Президента України Зеленського з такою промовою:

«Пане Зеленський! Ви — єврей, кажуть. Я — єврей, точно знаю! Не хочете зі мною поговорити? Мені у вашу країну в’їзд заборонений, але ми можемо й дистанційно. Якщо надумаєте, дайте знати».

Жанр звернень до президентів ворожих країн — традиційний для блазенського цеху в путінській Росії. Однією з вершин цього жанру був знаменитий монолог гумористки Олени Степаненко про лист від мотальниць чесального цеху американському президентові Білу Клінтону. У ньому жінки й один мотальник висловлюють заклопотаність ситуацією, що створилася довкола його персони з Монікою і підтримують його, пропонуючи йому приїхати в гості до них на фабрику. Головною родзинкою гумору Степаненко стало те, що вона 42-го президента США називала «блін Клінтон». Соловйов вочевидь намагається копіювати гумористку Степаненко, але виходить у нього не дуже.

Коли рупором правди стає пародист, а ведучий політичного ток-шоу приміряє блазенський ковпак, це означає, що... Втім, це може взагалі нічого не означати, а може бути передвісником бурі, яка неодмінно настане після падіння цього мафіозного режиму фашистського типу. Причому, падіння це станеться раптово, як це завжди відбувається в Росії.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ