Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Які арешти – такий і рейтинг

16 листопада, 2018 - 11:24

Учора керівник Спеціального управління Генеральної прокуратури України Сергій Горбатюк радісно повідомив: «Затримали і арештували колишнього снайпера спецпідрозділу “Омега”. Він був у складі тієї ж групи бійців з так званої чорної роти “Беркуту”, що обвинувачуються у вбивствах 20 лютого 2014 року».

Я від цієї новини аж присвиснув! Ура! Алілуя! Справедливість є, а закон – таки один для всіх. Але потім подивився на календар: 15 листопада 2018 року. І ейфорія зникла. Бо навіть 15 листопада 2014 року, тобто через півроку після розстрілів героїв Небесної Сотні, така новина була б уже запізнілою.

Чи є сенс тепер, через чотири з половиною роки, хвалитися затриманням снайпера? Тішитися, безумовно, можна, але успіхом це назвати язик не повертається. Адже йдеться про пішака, снайпера, який виконував чужий наказ. Звісно, це вбивця, і вбивця жорстокий, кровожерний, адже міг виконувати наказ інакше – стріляти в коліна чи плечі протестувальників. Вони б уже не могли продовжити участь в акції протесту, але залишилися б живими. Натомість снайпери стріляли так, щоб шансів вижити не залишилося. Тому жодного співчуття до цих бузувірів бути не може.

Та все одно слід пам’ятати, що найголовнішу відповідальність за вбивства людей на Майдані мають понести ті люди, які віддавали злочинні накази. Ось хто корінь зла. Керівники держави, які дали наказ убивати власних громадян, є найбільшими злочинцями. Саме вони в першу чергу мали бути впіймані і засуджені. Натомість через чотири роки ми читаємо новину про арешт снайпера.

А хто взагалі «сидить»? Зі злочином убивства Небесної Сотні маємо таку ж ситуацію, як із справою Гонгадзе чи вбивством Каті Гандзюк: під тиском громадськості впіймано виконавців, пішаків, тоді як замовники цих звірств гуляють на свободі і на життя не скаржаться. Дехто з них утік за кордон і проциндрює там вкрадені з бюджету гроші, а більшість залишилася в Україні і спокійно та самовпевнено готується до реваншу.

Суспільство потребує справедливості, вимагає справедливості, а влада її лише симулює. Єфремов? От і все, більше нікого із політиків і бізнесменів «першої ліги» так і не посадили? Бойко спокійно балотуватиметься в Президенти, замість того, щоб нидіти в цюпі? Злочевський і решта без проблем знімають гроші зі своїх рахунків, а нахабний Портнов подорожує світом і лише насміхається з України? Хіба ж це справедливість?

Коли представники влади глянуть на свій електоральний рейтинг, хай згадають новину про арешт цілого снайпера. Які арешти – такий і рейтинг.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments