Історії належить не судити, а пояснювати. Історія не суддя, а адвокат.
Бенедетто Кроче, італійський інтелектуал, філософ, політик, історик та літературний критик

Золотий вік

«16-22.06.2017»
22 червня, 2017 - 17:03

Народи діляться на ті, хто шукає Золотий вік у своєму минулому, на ті, хто проживає його зараз, і ті, хто будує своє майбутнє, чий Золотий вік ще попереду.

На зорі античної Греції рапсод (у давній Греції оповідач — співець, який виконував епічні поеми, колега Бояна, придворного співця київських князів) Гесіод записав міф, поширений у багатьох давніх народів — від Близького Сходу до Ірану й Індії, про те, що історія людства є послідовною зміною історичних епох (у первинному варіанті поколінь), кожна з яких асоціюється з певним металом. Золото, срібло, мідь і залізо — як і нині, три тисячі років тому така послідовність металів символізувала поступовий занепад, від ідеальної етичної спільноти людей, які жили в гармонії одне з одним і з природою, коли, за словами римського поета Овідія, який переповів цю історію сім століть по тому, текли ріки з молока і нектару, а з квітучого дуба сам по собі — без будь-якої участі в процесі бджіл — сочився мед, до кривавого віку заліза, де моральні цінності і саме життя не варті зовсім нічого.

Гесіод, Вергілій, Овідій — з легкої руки великих поетів давнини в освічених і просто начитаних людей з’явилася звичка черпати свої ідеали у далекому минулому, і в цьому ж минулому шукати, кожен свій, Золотий вік. Схемі Гесіода знайшлося місце навіть у Старому Заповіті, Книзі пророка Даниїла, а вже у ХІХ столітті жертвою його песимістичного погляду на сьогодення став навіть Карл Маркс. Ми знаємо його формаційну теорію лише у вульгарній інтерпретації радянських марксистів — як послідовну зміну суспільно-економічних формацій, від рабовласницької до комуністичної, тоді як у самого великого філософа й економіста суспільно-економічна формація згадується лише одна. Суспільно-економічною формацією, щось на кшталт паразита на тілі людського суспільства, він назвав форми експлуатації людини людиною, які змінюють одна одну, раз по раз удосконалюються у своїй цинічності і безжалісності, розділяють два Золоті віки в історії людства, відповідно у минулому і майбутньому, епохи загальної рівності, власне комунізм.

Римлянам епохи імперії був чужий песимізм Гесіода. Чи винен у цьому мир і процвітання, подаровані силою римської зброї і правлячим в імперії Законом, чи бажання ситно і безпечно жити придворних підлесників, але, починаючи з Августа Октавіана, кожен новий імператор стверджував, що Золотий вік не десь у далекому минулому, але настав саме зараз, із його вступом на престол. Через більш ніж тисячоліття ідею Золотого віку в сьогоденні підхопили ті, що ситно годувалися від столів великих світу сього — пап, королів, світських і церковних володарів, — італійські гуманісти епохи Відродження, і відтоді рідко коли правитель Європи не намагався приписати Золотий вік собі. Тому підтвердженням слугувало золоте сяяння Латеранського палацу в Римі, що прийшло на зміну щодня підготовлюваному до кінця часів Середньовіччю, сите благоденствування вікторіанської Англії або післявоєнних Сполучених Штатів, що простягнули свою руку на всі континенти, на всі моря.

У цьому вся природа людини: за часів процвітання поринати у самозамилування, жити сьогоднішнім днем, а в епоху нещасть тішитися міфами про колишню велич, надіями, що це минуле повернеться, знову повториться Золотий вік. Минуле хвилює уяву диктаторів і підкорених ними народів — від римських фаші Муссоліні, що марив новим Римом, до Хусейна, що забажав відродити Вавилон. За наказом іракського лідера кожен десятий камінь, із яких відбудовували древнє місто, позначався його ім’ям. І на стінах новозбудованого палацу Навуходоносора й сьогодні проступає не біблейське «мене, текел, фарес», а ім’я Саддам. Минуле вабить, дратує, минуле сміється, і ось Хусейн уже не другий Навуходоносор, але другий Валтасар.

Не Бог, і не невідомі космічні сили (чи від чого там Гумільов виводив свою «пасіонарність»), народи самі обирають собі долі. Одні живуть у вічній тіні від руїн своєї колишньої величі — як греки, оплачуючи новий Золотий вік дармовими кредитами, або, як Хусейн або Путін, людськими жертвами намагаючись повернути у світ живих те, що пішло з нього назавжди. Інші сьогодні пожинають посіяний поколіннями попередників урожай. Ну а треті... треті на самому початку шляху, їхній, вірю, й українців Золотий вік ще попереду.

Рубрика: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments