Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже
Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, представникі культурного руху шістдесятників, Герой України

"Весь час думаєш про те, що буде завтра", - пересічні севастопольці

1 березня, 2014 - 16:55
Фото з Facebook

Догралися. Сьогодні це розуміє багато із севастопольців, які із самого початку виходили на вулиці. Деякі з них сьогодні вже не збираються виходити на центральну площу міста - їх хвилює доля своїх дітей та батьків. Люди виправдовуються: "Коли ми виходили на акції протесту, ми просто хотіли, аби ніхто не порушував права російськомовних громадян, ми хотіли, щоб був прийнятий закон про мови, який би гарантував нам, що ніхто ніколи не зможе заборонити нам користуватися рідною мовою. Ми також хотіли, аби  Севастополю дозволили обирати мера міста, бо, на нашу думку, те, що мер призначається Києвом, - несправедливо. Також ми виступали за порядок в країні, за те, щоб ніхто не міг забрати у нас нашу історію, наше свято - 9 травня. Проте, ніхто не думав, що все це призведе до того, що на території Криму можуть з'явитися озброєні люди. Зараз ми дуже боїмося озброєного конфлікту". На запитання, а хто, власне, збирався відбирати історію та рідну мову, людина, котра попросила не називати її ім'я,  відповідає "Ми думали, що ця влада, яка прийшла буде захищати права лише половини України, а на нас не звертатиме уваги". Такої думки зараз дотримується дедалі більше людей, адже, побачивши військових та військову техніку, люди зрозуміли, що одного дня мирне життя може скінчитися. Щоправда, так думають не всі: є люди, які і зараз стоять на вулиці, скандуючи "Севастополь – Росія!".

У місті, як і вчора майоріють триколори, а на адміністративних будівлях немає державних прапорів. Державний телеканал працює в звичайному режимі. А от природа реагує на кримські події блискавично: вже тиждень у небі Севастополя немає сонця, небо сірого кольору, періодично накрапає дощ. І хоча на календарі - перший день весни, в місті весною і не пахне. У супермаркетах, як завжди у вихідні, аншлаги, проте люди виглядають задумливими та не дуже веселими. Бабусі і дідусі намагаються забрати з прилавків якомога більше круп та солі, побоюючись, що незабаром можуть зникнути продукти першої необхідності.

Пересічні севастопольці, йдучи з дітьми, намагаються усіляко оминати центр, побоюючись провокацій. Схвильовані студенти, які вчаться в інших містах. Вони впевнені - якщо найближчим часом ситуація не зміниться, на дипломі можна буде ставити жирний хрест. Про студентів української філології годі й говорити. Молодь стурбована заявами і діями "братнього народу" і перебуває в депресивному стані, адже завтра фах, яким вони оволодівали впродовж п'яти років, може виявитися нікому не потрібним.

Як розповів "Дню" севастополець Дмитро Хорівський, сьогодні всі, незалежно від політичних уподобань, хочуть миру та спокою. "Мене особисто дуже напружує ця атмосфера. Нічим не можеш зайнятися, не можеш відволіктись і весь час думаєш про те, що буде завтра, вмикаєш новини, буквально, щогодини. Ми прекрасно жили в мирі та злагоді, мирно співіснували два флоти. За весь час незалежності України не було жодного конфлікту. Все вирішувалось мирним шляхом. Севастополь уже пережив дві оборони. Чим це завершилось, ми добре пам'ятаємо - мільйонами вбитих та поранених, і мені б не хотілося, щоб таке коли-небудь повторилось. Тому, маю надію, що найближчим часом зберуться дипломати і знайдуть вирішення цього питання".

Катерина ІВКОВА, Севастополь

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

Джерело: День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ