Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

На Тернопільщині попрощалися із військовим медиком

4 квітня, 2016 - 16:09
На Тернопільщині попрощалися із військовим медиком
Фото автора

Тернопільський лікар-хірург Михайло Стасів прослужив більше року в зоні АТО, був військовим медиком.  На передову пішов добровольцем. Пройшов Дебальцеве та інші гарячі точки. Був серед перших медиків, яким довелося налагоджувати лікарську хірургічно-реанімаційну  роботу.

Олександр Данилюк один з лікарів-хірургів, який разом із Михайлом Стасівим в Станиці-Луганській створили передову лікарську хірургічно-реанімаційну бригаду. Це була ефективна налагоджена робота з надання допомоги і евакуації.

“Познайомилися з Михайлом Ярославовичем у серпні 2014 року. Тоді ми обоє потрапили в медичну роту 128-ої бригади. Служили з ним до вересня 2015 року. В одній команді ми з ним не працювали, але він консультував мене по телефону. Михайло Ярославович був для нас гарантом спокою і професіоналізму. Не панікував ніколи, навіть в умовах обстрілів. Він часто сам вивозив поранених. Ніколи не бідкався. Незважаючи на те, що був лікарем, майором, не цурався виконувати роботу, якої, теоретично, він не повинен був робити. Михайло Ярославович не раз їхав на передову і здійснював військово-медичну евакуацію”, – каже Олександр Данилюк.

Разом із лікарем Михайлом Стасівим у зоні АТО служила медсестра Оксана Сохань. На похорон колеги вона приїхала з Донбасу.

– Михайло Ярославович був дуже кваліфікованим спеціалістом. Він був простим у спілкуванні. З ним було дуже легко працювати. Після кожної операції завжди медсестрам казав “дякую”. В Дебальцевому був змушений робити все сам, бо там сестер не брали. Завжди був врівноважений. Дуже багато оперував під Дебальцевим, під Станицею-Луганською такої кількості операцій вже не було. Окрім цього, він багато допомагав цивільним. Хто б не звернувся із хірургічною чи терапевтичною проблемою, він нікому не відмовляв. І це були сотні людей”, – розповідає Оксана Сохань.

Михайло Стасів помер 1 квітня внаслідок тромбоемболії. Він 20 років працював хірургом в Тернопільській міській лікарні швидкої допомоги. Останні роки був заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності Тернопільського міського комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги».

“Михайло Стасів був хорошим лікарем-хірургом і надійним бойовим побратимом, – зазначає хірург з Івано-Франківська Роман Доскач, який під час служби в зоні АТО був начальником операційно-перев’язочного відділення медичної роти 128-ої гірсько-піхотної бригади. – «Пригадую, 25 січня розпочався один з найважчих боїв для батальйону, де ми служили. Надійшов по рації виклик, що є поранені і загиблі. Ми виїхали двома машинами, почався мінометний обстріл. Не змогли проїхати. Тому повернулися, встали на роздоріжжі. По телефону санінструктор повідомив, що вийшла група поранених. Ми не знали, чи позиція ще наша чи ні, продовжується бій чи вже завершився. Був поганий зв'язок. Михайло Ярославович сів за кермо і разом з фельдшером під обстрілами прорвався. Вони зустріли групу, яка вийшла з бою. Потім багато поранених вивозили в той день з тої позиції».

Поховали Михайла Стасіва 3 квітня на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі Тернополя.

Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Тернопіль, фото автора

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

Джерело: День
 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ