У Чернігові представили історичний роман "Велика княгиня" Юрія Сбітнєва
Гімном жінці – матері, захисниці, воїтельці – називає свій новий твір відомий руський письменник Юрій Сбітнєв, який він днями представив громаді Чернігова. Головна героїня роману – княгиня Болеслава Святославівна, у хрещенні – Марія, котра народилася в Новгороді-Сіверському, де, на думку письменника, і створила шедевр світової літератури – «Слово о полку Ігоревім»…
Історичний роман «Велика княгиня» є продовженням дилогії «Великий князь» (про Святого Благовірного Ігоря Чернігівського). Історією «Слова» та Київської Русі автор не просто цікавиться, а ретельно вивчає майже сімдесят років. До речі, місяць тому Юрію Миколайовичу виповнилося 85. Під час зустрічі в науковій бібліотеці імені В. Короленка автор подякував своїм незмінним помічницям – літературному редактору Ользі Гриньовій та художниці, автору оформлення книги Оксані Гриньовій. Надрукувати нове видання йому допомогли чернігівські меценати.
«Колись, представляючи книгу «Великий князь», я пообіцяв усім присутнім, що вже найближчим часом обов’язково повідомлю про серйозне дослідження, що стосується автора «Слова о полку Ігоревім», – почав виступ Юрій Сбітнєв. – Саме тут, у цих стінах, я згодом презентував книгу «Тайна родного Слова». Минув час, і книга ця стала бібліографічною рідкістю. А для мене вона була конспектом до написання «Великої княгині». Перша книга дилогії присвячена часу, що передував народженню цієї жінки – у майбутньому великої княгині, автора «Слова о полку Ігоревім». Я намагаюся цей час оживити, воскресити у своєму романі, наповнити живими серцями, вірою – не вигаданою, не запозиченою, а тією, що існує до нашого часу. Робота складна, але сподіваюся, що Господь дасть мені час закінчити цей твір».
Письменник розповів своїм шанувальникам, що буква за буквою відновлює оригінальний текст «Слова». І на цьому шляху йому часто допомагають жителі Чернігівщини, тобто народ і слова, стародавні лексеми, які ще існують у нашій мові. Наприклад, слово «тойбо», що зустрічається в «Слові», тлумачі та дослідники цього твору перекладають як «той», але в народі цей вислів досі вживається та означає «неначе», «немовби». Частенько письменнику доводиться «плисти проти течії», тобто конфліктувати із загально прийнятими історичними поглядами та висновками.
«Для мене ця книга дуже цінна тим, що я прагнув написати «гімн руській жінці» – сучасниці давньоруських князів, – поділився Юрій Сбітнєв. – Хочу висловити ще одну важливу для мене думку. Я спілкуюся в побуті й пишу російською, але зазначу, що ви – українці, які знають свою мову, в сотні разів багатші за мене! Знання мов – величезне багатство! І такий ще момент: все, що входить у книгу, народжується «від землі». Я не можу написати жодного рядка, не побувавши на місцевості, де все це відбувалося: в Новгороді-Сіверському, в Хоролі, в Чернігові. Ось чому я називаю себе «емігрантом», я емігрував у Київську Русь, аби там жити, пізнавати й потім ділитися цим з вами. А результат – оця книга «Велика княгиня».
Вікторія СИДОРОВА, фото Ольги ГРИНЬОВОЇ, Чернігів
