У Полтаві вшанували пам’ять народного артиста України Юрія Попова
Напередодні дня народження Юрія Васильовича Попова на фасаді будинку по вулиці Пушкіна, де довгі роки жив артист зі своєю сім’єю, відкрили меморіальну дошку.
Юрій Попов – народний артист України, працював понад п’ятдесят років у Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя. 25 липня 2015 року артиста не стало, однак він залишився у пам’яті глядачів створеними ним образами - Івана («Безталанна» І.Карпенка-Карого), Шельменка («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Мартина Борулі («Мартин Боруля», І.Карпенка-Карого), кума Панаса («Ніч перед Різдвом», М.Гоголя) та багатьма іншими. Тож ушанувати пам’ять відомого полтавця прийшли поціновувачі його таланту, рідні та друзі, колеги, представники обласної державної адміністрації.
Головний режисер Полтавського обласного театру Владислав Шевченко, який працював разом з Юрієм Поповим, згадує його як чудову людину і фахівця своєї справи: «Він був унікальним актором, якому вдавалися як комічні, так і трагічні образи. Юрій Васильович кожну свою роль проживав настільки глибоко, що це не залишало байдужим жодного глядача. Тому його любили, ходили в театр «на нього», тобто на ті вистави, у яких він грав. А це дається не кожному акторові».
Лунало ще багато теплих та зворушливих слів із вуст друзів і людей, які знали Юрія Попова особисто. «Під оплески пішов у небуття, слід залишаючи в людських душах», - ці слова, викарбувані на дошці, найповніше відображають ставлення містян до талановитого митця.
Серед присутніх були і найрідніші – дружина Юрія Васильовича, доньки та онуки. «Більш ніж півстоліття батько створював різні сценічні образи – характерні, яскраві. Але в житті він був людиною скромною, невибагливою. Я гадаю, що йому навіть не спадало на думку, що коли-небудь на цьому будинкові з’явиться пам’ятка на його честь. У будинку, де його, молодого актора, поселила дирекція театру, куди він привів свою молоду дружину, де зростали ми, його діти, куди він повертався втомленим після репетицій і вистав. Але я гадаю, що це гідне вшанування тієї відданості сцені і єдиному в його житті рідному театрові», - зазначила донька актора Лада Юріївна Лабзова. Вона подякувала всім, хто долучився до цієї гідної справи: директорові театру, акторам і працівникам служб, що провели благодійні вистави, глядачам, які приходили на спектаклі, скульптору, котрий, маючи проблеми зі здоров’ям, все ж закінчив барельєф.
Зазначимо, що кошти на встановлення меморіальної дошки збирали не лише актори театру, у якому Попов працював більше півстоліття, а й небайдужі полтавці.
Богдан ПРОСКУРОВ, Полтава
