Без знання української мови українські устремління виявляться збудованими на піску.
Олександр Потебня, український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч

Волинський народний хор дав концерт на Луганщині

18 травня, 2018 - 10:23
Фото з сайту persha.kr.ua

Поїздка за 1200 кілометрів від Волині для артистів хору була ще тим випробуванням. Дуже далеко, а ще на території Харківської області втрапили на таку дорогу, з якої зліз асфальт, одні ями, дехто з артистів виходив з автобуса і йшов пішки (бо так спокійніше).  А добиралися аж у крайню точку Луганщини, у Новопсковський район. Далі вже – Воронезька область Росії. Концерт волиняни дали в селі Осиново, що неподалік райцентру. Сюди їх запросив на виступ керівник потужного сільськогосподарського кооперативу Микола Романченко. Керівник Волинського народного хору Олександр Стадник  каже, що знайомство з цим цікавим чоловіком, емоції глядачів варті навіть найгіршої дороги: «Гріх нам не їхати туди, де чекають на українську пісню, українське слово, і якщо ми міркуємо, а якою ж у нас має бути національна ідея, то вона насправді проста: дайте українцям – українське».

Уродженка тих місць Любов Мандзюк поділилася у соціальній мережі враженнями, які від виступу волинян передала її мама: «Уся Новопсковська громада (а з нею і моя мама) в захваті від концерту. Люди, які багато років були духовно відділені від України (бо туди, окрім російської попси, ніхто не їздив), нарешті отримали чудове українське мистецьке свято. І хоча концерт відбувався за два села від Новопскова, організатори сприяли безкоштовному підвезенню людей із райцентру та ближніх сіл. Велика подяка артистам і від мене особисто, що ви туди доїхали... по страшенному бездоріжжю (через близькість війни дороги не ремонтують, а агротрейдери добивають шляхи вивезенням зерна великоваговими фурами). І отам ще, за цими шляхами (бо дорогами не назвеш) живуть люди-українці, котрі часто й не бачили іншої України, бо залізниці немає (в радянські часи збудована вперемішку з російськими територіями, тепер не функціонує), а асфальт «видуло». З одного боку – війна, з іншого – Росія, єдиний коридор –  бездоріжжя... А хочеться, щоб хоч молодь ще щось краще бачила. Тільки туди за зерном ой як спішать доїхати, бо степи безмежного родючого чорнозему експлуатують варварськими методами, а люди? Знову непотрібні...»

«Раніше ми виступали у Луцьку, Києві, Івано-Франківську, в інших великих містах, за кордоном. А треба їхати і в села, що ми робимо на Волині, а також, як  переконалися, і в такі регіони, як Луганщина, українська Луганщина», – каже керівник Волинського народного хору Олександр Стадник.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Джерело: День

Новини партнерів

Loading...