На Рівненщині виявили останки зниклого безвісти червоноармійця

Найімовірніше, він загинув у 1941 році, припускають дослідники. Адже на тому місці виявили і смертну капсулу солдата. А їх видавали лише на початку війни. Там збереглася записка з даними бійця. Щоправда, на ній можна прочитати лише  те, що він був із Олександрійського району Кіровоградської області, а імені розібрати не вдалося.

На останки загиблого натрапили у Дубенському районі. Їх знайшли селяни, які працювали в полі. Вони й повідомили пошуковців.

Загиблих під час ІІ світової війни солдатів у тому районі знаходять вже не вперше. Річ у тім, що Дубно декілька разів переходило від німецьких до радянських військ. Місто відбивали, потім знову захоплювали. До того ж саме там відбувалася наймасштабніша танкова битва. Техніки було більше, ніж на Курській дузі. У багатьох танків тоді просто закінчилося пальне. Там був велетенський котел, багато хто загинув, чимало потрапило в полон. Це були перші тижні війни. Однак радянська влада замовчувала цю битву, адже вона була програшною, пояснює представник товариства пошуку жертв війни та політичних репресій «Пам’ять» Михайло Баланович.

«Зазвичай ми ідентифікуємо останки загиблих за супутніми знахідками. Так, цього разу це були залишки радянського протигазу, озброєння, обмундирування. Таким чином з’ясували, що це червоноармієць. До того ж виявили і смертну капсулу. Записку ми передали експертам. Можливо, вони таки зможуть встановити ім’я солдата. Взагалі представникам товариства «Пам’ять» вже вдавалося розшукати родичів таких загиблих. Був випадок, коли під час розкопок так само виявили смертну капсулу, і записка була у хорошому стані. Туди не потрапила волога, тож написи читались. Родичі загиблого, який вважався зниклим безвісти, на його перепоховання приїхали аж із Росії. А ще був випадок, коли знайшли останки німецького солдата. Там виявили жетон, за яким його вдалося ідентифікувати. Щоправда, родичі вирішили не забирати останки солдата на батьківщину, вирішили, щоб він спочивав там, де помер, - розповідає Михайло Баланович. – А взагалі радянський міф про те, що ніщо не забуте і ніхто не забутий – велика брехня. На цих полях і у лісах лежить ще дуже багато загиблих, які вважаються безвісти зниклими».

Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне