У Рівному відбулись 25-ті "Музейні гостини"
Вирізьблені з дерева ікони, вінки, виплетені з соломи, вишиванки з відтвореним старовинним орнаментом, жовто-блакитні крайки, які можна ткати власноруч… У Рівному влаштували традиційні «Музейні гостини». Цьогоріч вони стали ювілейними, адже відбуваються 25 років поспіль. За цей час свято стало своєрідним брендом міста.
Вперше на території музею народні умільці зібрались весною 1992 року. Тоді невелика група майстрів представила власні вироби для нечисленних гостей цього заходу, розповідає директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига. Тим часом цьогоріч майстрів було більше 300. Серед них, окрім місцевих, найбільше умільців приїхали з Волині, Львівщини, Закарпаття. Тим часом цьогорічними гостями дійства стали майстри і волонтери з прифронтового міста Бахмут, що на Донеччині. Вони, зокрема, влаштували показ українського традиційного вбрання, яке свого часу було поширене на тій території.
Разом із тим для відвідувачів «Музейних гостин» влаштовували майстер-класи. Так, охочі могли повчитися давніх ремесел – ліпити глечик на гончарному кругу, ткати жовто-блакитну крайку на станку, відтвореному за старовинним зразком.
«Це точна копія австрійського верстату 1911-1913 років. Він зроблений трішки по-іншому, ніж той, що побутував у нас, - розповідає керівник громадської організації «Центр дослідження відродження Волині» Володимир Дзьобак. – Цьогоріч на «Музейні гостини» ми привезли декілька реконструйованих костюмів періоду 19 століття. Одним зі зразків, який особисто мені подобається чи не найбільше, є шляхетське жіноче вбрання. Його носили в Овруцькому районі Житомирської області. Це були незакріпачені села, де жили нащадки давніх боярських родів. В нас є оригінал цього костюму, і відтворений він доволі точно. Також наші майстри реконструювали вбрання з очіпком, яке побутувало в Баранівському районі, а ще одяг із Сарненщини. Представлений тут і костюм із серпанкового полотна, з якого раніше шили весільний одяг. А ще ми демонструємо відтворений костюм свашки з Ратнівського району. Це вбрання заміжньої жінки, яка виконувала певні обрядові функції на весіллі. На голову вона могла одягнути намітку або ж вельон, прикрашений пір’ям. Крім одягу, ми відтворили взуття трьох видів та 12 волинських дукачів - прикрас, які носили заможні панянки».
Разом із тим на цьогорічному музейному дійстві з’явилося декілька нових локацій. І однією з них стала кобзарсько-лірницька галявина. Таким чином рівнянам хотіли презентувати давню музичну традицію.
«Я щороку лірникував на «Гостинах». Але мені хотілося, щоб люди почули ще когось. Тому запросив кобзарів та лірників із Києва, Луцька. Також до нас приїхав учасник із Польщі. Пшемислав Островські – з Кракова. Він навчається на філософському факультеті, багато мандрує. Був на горі Афон, а два дні тому приїхавши в Україну, лірникував у Почаєві. Пшемислав співає і українські і польські псальми, - розповідає рівненський лірник Андрій Ляшук. – А ще до нас завітала письменниця та етномузикознавець Ганна Шпилевська, щоб презентувати свою художню книгу «Лірник»».
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
