Демократія та флорбол – основа дружби
Коротко і просто флорбол можна описати як «хокей на підлозі». Це командний вид спорту, динамічний, непередбачуваний та видовищний. Гравці контролюють пластмасовий м’яч спеціальною ключкою, нею ж віддають пас чи наносять удари по воротах. Головне завдання кожної команди – якнайбільша кількість голів.
Прихильники флорболу досі не можуть остаточно визначитися, де він виник – у США чи у скандинавських країнах. Інвентар придумали в Америці, там відбулися і перші змагання. А шведи разом із сусідами вивели гру на новий рівень, коли дали їй сучасну назву та створили у 1980-х роках Міжнародну федерацію флорболу. У 1990-х відбувся перший Чемпіонат світу серед чоловічих команд, у якому перемогли шведи.
В Україні цей вид спорту почав розвиватися у 2000-х роках зі створенням Всеукраїнської федерації флорболу. Кількість українців, що займаються ним, невпинно зростає. Спортсмени можуть брати участь у кількох чемпіонатах та кубках обласного та загальнодержавного рівнів. Деякі команди вже представляли Україну на міжнародному рівні.
Грати у флорбол можуть усі, незалежно від статі, віку та професіоналізму. Цей спорт чудово підходить школярам, саме вони становлять більшість українських гравців. Вони також можуть позмагатися за кубок чи чемпіонський титул.
«В Україні цей спорт досить популярний, але, на жаль, на міжнародному рівні наші гравці демонструють невисокі результати, - розповів «Дню» тренер команди «Київські вікінги», що базується у школі №307, Юрій ПРИЗ. – Усе залежить від рівня підготовки та частоти тренувань. Можна було би досягти чогось кращого, якби флорболом займалися більш системно, якби його використовували на уроках фізичної культури у школах».
На жаль, в Україні небагато шкіл, учні яких організовано займаються флорболом. У спортивних школах таких секцій теж не знайти, оскільки цей вид спорту не є олімпійським. Далеко не всі родини юних флорболістів можуть оплатити участь своїх дітей у змаганнях. Якісний інвентар теж недешевий, до того ж ціни на нього нестабільні через коливання курсу валют.
Проте деякі школи не побоялися труднощів з новим спортом, більш того, стали учасниками шведсько-українського проекту «Спорт, лідерство та демократія в школі». Він реалізується протягом п’яти років Стокгольмською шкільною спортивною асоціацією та громадською організацією «Євролідер» за підтримки Шведського агентства з питань міжнародного розвитку (SIDA). Під час реалізації цієї програми учнів з допомогою спорту навчають основам демократії та самоврядування і розвивають у них лідерські здібності.
У рамках проекту 13 травня організатори провели для учасників-флорболістів Friendship Floorball Cup в Українському колежі імені В. О. Сухомлинського. Кияни приймали у себе команду зі львівського Навчально-виховного комплексу імені В. Симоненка. Більш досвідчена команда «Київські вікінги» зіграла з іншими учасниками кілька показових таймів.
Перед початком матчу Ірина ЛІНДКВІСТ, координаторка проекту від Стокгольмської шкільної спортивної асоціації, поділилася з «Днем» деталями реалізації проекту. Розпочиналося все в Луганську, продовжилося ще в кількох великих українських містах. Діти, що беруть участь у проекті, проходять спеціальний курс англійською мовою. Викладачі доступно розповідають їм про функціонування демократичних суспільств та роботу структур самоврядування. Засвоєну теорію школярі застосовують на практиці – створюють шкільну спортивну асоціацію.
«Ми пояснюємо учням процес організації самоврядування. Ці знання універсальні, їх можна застосувати в будь-якій іншій сфері життя, не тільки у спорті, - каже Ірина. – Такий курс формує у дітей не тільки демократичний світогляд, а й правильне ставлення до багатьох важливих речей. Вони вчаться правильно харчуватися, організовувати свій день, спілкуватися з оточуючими тощо». Важливим є і те, що учасники вчаться приймати рішення без стороннього впливу. Члени асоціації самостійно обирають і її керівництво, і вид спорту, яким займатимуться.
Така навчальна програма розрахована переважно на підлітків 13-15 років, але молодші школярі теж долучаються до занять. Вони менше впливають на роботу асоціації, їм допомагають старші товариші та вчителі.
Під час матчу у Києві організатори скоротили тайми, щоб не втомлювати учасників і випустити на поле якомога більше гравців. Через це гра стала ще інтенсивнішою. Хлопці (а потім і дівчата) швидко рухаються невеликим спортзальним полем, оточеним низькими бортиками. Флорболіст мусить мати дуже швидку реакцію, адже м’яч блискавично переміщується з одного кінця майданчика в інший. Особливо уважні воротарі, що стоять на колінах біля невеликих червоних воріт. Щоб не допустити м’яч у свої ворота, вони виробляють фантастичні піруети.
З кожною хвилиною глядачів більшає. На лавах запасних кияни і львів’яни тримають кулачки за свої команди. Глядачі стежать за перебігом подій ледь не уважніше за самих гравців. Миготять різнокольорові ключки, м’яч ритмічно б’ється об бортики. І коли нарешті забивають перший гол, зала миттєво наповнюється радісними криками. Спортсмени теж кричать щось своє і гучно стукають ключками по підлозі. Кілька секунд тріумфу, і гра продовжується. Після кожного тайму склад оновлюється, але напруга не зменшується, концентрація залишається на тому ж рівні.
Незалежно від результату товариського матчу, головна мета – встановлення дружніх контактів між жителями різних регіонів України – досягнута ще до його початку. Ірина Ліндквіст розповідає, що обидві команди вже встигли не тільки роззнайомитися, але і подружитися. Організатори планують влаштувати дітям автобусну екскурсію столицею, а наступного навчального року завітати з киянами до Львова.