Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівських премій

Двом військовим зі складними протезами волонтери подарували автівки (фото)

Двоє тяжкопоранених під Луганськом військових відтепер зможуть пересуватися на власних автівках. На території Головного військового клічнічного госпіталю фонд «Центр допомоги пораненим» передав нові машини марки «Рено» з автоматичним приводом 19-річному Сергію Ільницькому та 22-річному Роману Федорину. Автомобілі придбали на кошти, зібрані на благодійному аукціоні за підтримки аукціонного дому «Дукат». Спочатку гроші збирали на протези, але коли хлопців вдалося протезувати державним коштом, волонтери вирішили використати гроші для пост-реабілітації, розповідає голова благодійного фонду «Центр допомоги пораненим» Юрій Когутяк.

«Ми ще восени взяли шефство над чотирма бійцями. Окрім Сергія та Романа, працювали з Владиславом Кузнєцовим та Олександром Швецовим. У Владислава складна ампутація двох рук. Він готується отримати протези по програмі НАТО. У Олександра ампутація ноги. Нещодавно спонсори купили йому авто, і хлопець вже почав ним користуватися. На його прикладі ми побачили, як важливо для молодої людини мати машину. Інфраструктура наших міст не пристосована для людей з інвалідністю. Без авто хлопцям було б дуже складно пересуватися вулицею. Також, вони не можуть користуватися громадським транспортом. Автівки зроблять їх більш мобільними», - розповідає Юрій Когутяк.

На перший погляд може здатися, що відсутність ноги – вагома перепона для того, щоб водити авто. Але, за словами протезиста Олександра Стеценка, сучасні протези дають широкі можливості. «У хлопців дуже високі ампутації. Це ампутації з вичлененням стегна, коли стегно відсутнє до тазу. Вони отримали складні протези особливого виготовлення. Під час роботи ми застосували новітні технології з використанням імпортних матеріалів та комплектуючих, зокрема, використали матеріали з Німеччини та США. Виготовлені протези дуже зручні, при нерівній поверхні колінний механізм дозволяє людині спиратися на нього і не так швидко підгинається, як звичайний матеріал. Гідравлічний механізм дає можливість викидати гомілку. Тазостегновий вузол особливий тим, що його легко налаштувати індивідуально під людину. Під час навантаження він підгинається, а після поштовху пружина допомагає зробити крок, це дає додаткову енергію», - розповідає Олександра Стеценко.

Роман та Сергій – серед перших поранених, які надійшли до київського госпіталю. Також вони  перші, хто отримав протези і зумів адаптуватися до них, розповідає заступник начальника Головного військово-медичного клінічного госпіталю по роботі з особовим складом полковник Генадій Перов. «Ця акція –найкращий приклад того, що після лікування про військових не забули. Ми не тільки вилікували та підготували хлопців до протезування, а й далі відслідковуємо їх стан, допомагаємо. Ми розуміємо, що процес адаптації не може завершитися після виписки з лікувального закладу, хлопцям треба допомагати і зараз. Щоб відчувати себе повноцінно, молода людина повинна бути мобільною. А машина – шлях до активного соціального життя».

Поки Роман та Сергій перебували у Києві та чекали на протези, волонтери вчили їх водити авто. Особливо хлопці вдячні афганцю Олександру. Чоловік часто відвідував їх, допоміг подолати страх і стати на милиці, а потім адаптуватися до водіння в нових умовах.

Роман Федорин – досвічений шофер, має чотири роки стажу. Хлопець проходив службу за контрактом, працював водієм-електриком. Травму отримав восьмого липня. Блокпост під Щастям, де перебував Роман з товаришами, обстріляли з «Градів». 

«Спочатку я почув вибух, потім зрозумів, що не відчуваю ногу.  – розповідає Роман. – Я подивився на неї і побачив кров. До мене одразу підбігли товариші, надали першу допомогу, а потім відправили до лікарні. Рана дуже гноїлася, бо була дощова погода і у неї набився бруд, тому, ногу довелося ампутувати. Машині я неймовірно радий. Тепер зможу самостійно пересуватися по місту. Я вже перевчився керувати однією ногою. За той час, поки був у Києві, об’їздив все місто. Сьогодні вирушаю додому, на Рівненщину».

Сергій Ільницький проходив службу в 79-й аеромобільній бригаді. Травму отримав в ніч на 13-те липня. Коли хлопця доправили до лікарні, його нога трималася лише на частині шкіри. Сергій згадує, що на лікарняному столі ще міг ворушити пальцями, тому вірив, що ногу врятують. Але було пізно. Сергій водить недавно, але вирішив, що поїде додому сам.

«До поранення я майже не водив авто. – розповідає Сергій. – Бувало, друзі давали покататися. Водити почав вже в армії, маю стаж водіння півтора року. Їздив на ГАЗ-66. Машина складна, постійно ламалася, закипала. Загалом, не особливо поїздиш, більше лагодити треба. Звісно, ця автівка значно краща. Дякувати Богу, що є такі люди, які готові нам допомагати. Зараз на них і тримається наша армія. За час перебування у Києві я навчився їздити краще, ніж до цього. Додому у Миколаїв поїду за кермом. Про всяк випадок брат також зі мною буде, але, думаю, впораюся. Треба поспішити, бо завтра на тренування. Я плаванням займаюся, входжу до паралімпійської збірної. На машині доїжджатиму на тренування значно швидше».

Зараз Сергій та Роман ще проходять процес реабілітації. Найближчим часом вони вирушать до Австрії, де їм допоможуть призвичаїтися до життя з протезом.

Олена БЕРЕЖНЮК, «День». Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments