У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю
Євген Коновалець, український політичний і військовий діяч

Кирило ШЕВЧЕНКО: «Буду формувати команду, прошу поставитись із розумінням!»

Рада з подачі Президента призначила нового очільника НБУ

16 липня з подачі Володимира Зеленського Верховна Рада призначила головою Національного банку України очільника державного Укргазбанку Кирила Шевченка. Банкір із понад 25-річним стажем замінить Якова Смолія на посаді банківського регулятора. Хто такий Кирило Шевченко та що зміниться в НБУ за його каденції?

Кирилу Шевченку 47 років. Він народився в російському місті Тула, а дитинство провів на Донбасі. У шкільні роки працював на шахті й дописував у місцеву газету. «У мене був вибір між двома професіями. Я хотів стати журналістом і навіть писав статті для місцевої газети «Стаханівський прапор». Але зрозумів, що більше шансів усе-таки вступити туди, де потрібні знання точних наук», — повідомив Шевченко в інтерв’ю, яке дав напередодні виданню dsnews.

Кар’єру в банківському бізнесі починав із рядових посад в «Українському кредитному банку» (нині «А-Банк», належить родині Суркісів) у 1994 році. Свого колишнього безпосереднього керівника Олександра Олійника в цьому банку Шевченко зробив своїм радником уже на посаді голови правління Укргазбанку.

До 2009 року Кирило Шевченко встиг попрацювати в банках «Аваль», «Фінанси та кредит» (Костянтина Жеваго, банк визнали неплатоспроможним у вересні 2015 року), Державній іпотечній установі. У 2009 році був радником тодішньої голови українського уряду Юлії Тимошенко.

Укргазбанк — один із чотирьох державних банків в Україні (решта три — ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк). Його націоналізували після Світової фінансової кризи 2008-2009 років. Спочатку в цей банк Шевченко влаштувався як член наглядової ради, а згодом став заступником голови правління.

Згодом, у 2010 році, він придбав власний банк — «Терра» (нині його ліквідовано). Власником банку Шевченко пробув недовго, до 2012 року, потім його продали. До Укргазбанку Кирило Шевченко повернувся у 2015 році, здобувши перемогу в конкурсі на голову правління цього банку. Цей захід був першим в історії України відкритим конкурсом на посаду голови правління державного банку. Його провели в межах реформи корпоративного управління в державних установах.

Напередодні внесення подання про призначення Шевченка головою Нацбанку президент Володимир Зеленський провів телефонні переговори з очільницею Міжнародного валютного фонду Кристаліною Георгієвою, пообіцявши їй «технократичного» голову НБУ, який «продовжуватиме незалежний курс Нацбанку».

 Однак чи буде Шевченко продовжувати курс свого попередника Якова Смолія, чи все-таки зробить НБУ лояльним до політичної влади?

На ймовірне призначення Кирила Шевченка вже відреагував депутат Олександр Дубінський, якого ЗМІ пов’язують із колишнім власником ПриватБанку Ігорем Коломойським. На своєму сайті депутат звинуватив Шевченка в корупційних схемах і приписав йому незавершені кримінальні справи. Про наявність кримінального провадження проти «близького родича» Шевченка повідомило напередодні видання «Ліга», посилаючись на власні джерела в правоохоронних органах. Таке провадження влада могла б використати проти Шевченка як засіб тиску на Нацбанк.

«Найкращим вибором із усіх можливих» кандидатуру Шевченка назвав колишній міністр розвитку економіки та колишній член Ради Нацбанку Тимофій Милованов. Однак представники ринку ставляться до кандидатури Шевченка з більшою обережністю.

Водночас інвестори оцінюють Кирила Шевченка як лояльного президенту Зеленському голову НБУ. Зокрема, про це в коментарі hromadske повідомив інвестиційний банкір компанії Dragon Capital Сергій Фурса: «Шевченко не може бути незалежним, оскільки його призначали для того, щоб Нацбанк став більш лояльним до Офісу президента. Утім хочу сказати, що це найкращий варіант із трьох, які розглядалися: Шевченко, (Богдан) Данилишин та (Сергій) Круглик».

Фурса вважає, що Шевченко буде поступово змінювати політику НБУ в інтересах влади, проте різких змін очікувати не варто, адже рішення в Нацбанку ухвалюються правлінням, у якому досі більшість має попередня команда. Однак його призначення все одно вплине на співпрацю з міжнародними кредиторами та фінансовими організаціями. «МВФ усе чудово розуміє. Зараз важко уявити співпрацю України з МВФ. Звісно, у Фонді не оголосять про припинення роботи з Україною, але й очікувати отримання наступного траншу кредитної програми цьогоріч не варто», — додав Фурса.

Раніше Кирило Шевченко критикував правління Національного банку за те, що вони провадили надто жорстку монетарну політику, тобто повільно знижували облікову ставку, що не дозволяло знижувати ставки за банківськими кредитами. Водночас Шевченко схвально відгукувався про політику українського уряду, спрямовану на здешевлення кредитів.

Під час засідання комітету ВРУ, на якому його кандидатуру як майбунього голови НБУ було представлено, Шевченко повідомив, що планує здійснити певні зміни й у правлінні Нацбанку. «Буду формувати команду, прошу поставитись із розумінням», — заявив він. Зазначимо, що напередодні Рада Нацбанку не погодила перепризначення одного з членів правління НБУ — Олега Чурія. У решти членів правління Нацбанку ще не завершився термін перебування на своїх посадах.

КОМЕНТАР

Богдан ДАНИЛИШИН, голова Ради Національного банку України:

— Сподіваюся на конструктивну співпрацю між Радою та Правлінням Національного банку у напрямі реалізації грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, підтримку макроекономічної та фінансової стабільності в державі, забезпечення незалежності та інституційної спроможності Національного банку.

У різноголоссі дискусій про незалежність центрального банку, які значно посилилися останнім часом, варто пам’ятати, що справжня незалежність — це не про форму, а про суть. На мій погляд, незалежність Національного банку: це прийняття рішень з монетарної політики, виходячи з балансу їх впливу на виконання основних цілей Національного банку — цінової та фінансової стабільності та економічного зростання; це прозорість визначення та обґрунтування середньострокових цілей з монетарної політики; це вибір оптимального набору інструментів реалізації прийнятих рішень з монетарної політики; це гнучкість у застосуванні кращих міжнародних практик у прив’язці до економічних реалій в країні; це політика, спрямована на майбутнє, а не на досягнення однієї інституційної цілі за рахунок принесення в жертву інших загальнонаціональних цілей; це координація діяльності з іншими державними інституціями та вироблення спільних цілей та політик; це підзвітність та відповідальність перед суспільством за результати діяльності; це прийняття рішень щодо банків виходячи з міркувань стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників банків, а не з міркувань захисту власної ділової репутації чи прізвищ власників банків; це здатність протистояти політичному впливу за допомогою проактивної позиції та професійних аргументів, а не голосних заяв, які наносять шкоду державі; це прийняття рішень, які якнайкраще відповідають інтересам держави та громадян.

Водночас, незалежність Національного банку не означає: колективної безвідповідальності за прийняті управлінські рішення та результати діяльності; імунітету від обґрунтованої критики та можливості уникати професійних дискусій; різноспрямованого руху з іншими державними інституціями в контексті реалізації державної економічної політики;  відсутності контролю за реалізацією визначених законом функцій та повноважень;  прийняття рішень, виходячи з вузькоінституційних інтересів на шкоду загальносуспільним цілям;  відсутності стратегічного бачення розвитку країни та ролі центрального банку в цьому процесі.

Рада Національного банку та я особисто готові підтримати Голову Національного банку у реалізації нових якісних змін у політиці Національного банку.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів